Юлія Коломієць (16 років) закінчила дев'ять класів переяславської гімназії і продовжила навчання в ліцеї польського міста Поліце. Вона розповіла Переяслав.City про особливості навчання в Польщі до і під час карантину.
Підготовка до вступу
– Папа завжди казав, що я повинна навчатися за кордоном. Ми потихеньку збирали інформацію, – розповіла Юля телефоном. Вона повернулася додому через карантин. – Коли я була в 9 класі, нам порадили звернутися в компанію “Освіта Маркет”, яка готує учнів до навчання за кордоном. Там мені допомогли обрати навчальний заклад. Працівники компанії самі зв'язувалися з ліцеєм, готували документи для вступу й для отримання візи, домовлялися за проживання, трансфер, а вже в Польщі організували нам 11-денний мовний табір, щоб ми підтягнули польську.
Тим, хто планує навчатися за кордоном, раджу звертатися в освітні агенції – так буде спокійніше і легше.
Для підготовки потрібно близько року. Найважливіше – вивчити мову. Я вчила польську сім місяців. Займалася по скайпу із вчителькою, яка проживає в Польщі. За півтори години уроку платили 200 гривень. Мені було легше адаптуватися, ніж моїм однокласникам, які вивчали польську місяць чи два. Вважаю, що краще їхати на навчання з хорошою мовною базою і потім вдосконалювати вимову й граматику, а не вчити слова.
Співбесіда
У ліцей зараховують на основі співбесіди і оцінок в атестаті (краще мати бали не нижче восьми). У жовтні ми подали документи, а в квітні відбулася співбесіда. Представниця ліцею зв'язалася зі мною через скайп. Ставила різні запитання, щоб визначити мій рівень володіння мовою. Я отримала високу оцінку. У серпні мені прийшло запрошення на навчання. За півтора тижня отримала візу. Навчання почалося з вересня.
Ліцей
Повна назва закладу – Шкільний комплекс імені Ігнатія Лукасевича в Поліце. В одній будівлі розміщується і ліцей, і технікум. У ліцеї навчаються три роки, у технікумі – чотири. Наприкінці третього року учні ліцею здають державні іспити з обов’язкових предметів (математика, польська, іноземна мова) та двох додаткових і отримують атестат.
Шкільний комплекс імені Ігнатія Лукасевича в Поліце
Я навчаюся в гуманітарному класі. Є й інші варіанти – класи пожежників, поліцейських, військових, медичного, фізико-математичного, мовного, спортивного спрямування. У військових навчаються лише поляки.
У нашому класі – 29 учнів. Десять українців, всі інші – поляки. Взагалі з іноземців у закладі найбільше саме українців.
Навчання
Предмети схожі на ті, що й у звичайних українських школах. Але немає поділу на алгебру й геометрію, є математика, так само немає окремо мови й літератури, є польська. Також ми вивчаємо англійську й німецьку. Маємо три уроки фізкультури на тиждень, один із них – у басейні. Взагалі учні можуть ходити в басейн, коли захочуть. Також є заняття в тренажерному залі під керівництвом тренера.
Окрім загальних предметів, у нас є гуманітарні заняття – журналістика, креативне письмо, філософія та кінознавство. Ми дивимося інтерв'ю з нобеліатами, письменниками, акторами. Нам влаштовують зустрічі з цікавими творчими людьми. Наприклад, ми двічі зустрічалися з акторами театру.
А на другому курсі зможемо самі обрати предмети для поглибленого вивчення. Обов'язковими залишаться математика, польська й іноземні мови. Я ще не визначилася, що буду вивчати.
Кожен учень має персональний електронний щоденник. Пароль для входу в нього отримує окремо учень, окремо батьки. Так само було і в переяславській гімназії. У щоденнику є вся інформація: оцінки, запізнення й пропуски, перездачі, домашні завдання, зауваження, оголошення від вчителів, повідомлення про зміни розкладу.
Відпочинок з однокласниками на Балтійському морі
У Польщі шестибальна система оцінювання, хоча шість майже ніколи не ставлять, хіба що за якісь дуже складні завдання – великі презентації, дослідження. Три – це непогана оцінка, два – допустима, одиниця – незадовільна. Є ще таке поняття як “вага” оцінки. Наприклад, контрольна робота має “вагу” 3, усна відповідь – 2, презентація з домашньої роботи – 1. Середній бал вираховується за певною формулою. Мені досі важко звикнути до цієї системи оцінювання. Добре, що в щоденнику середній бал вираховується автоматично.
Учителі не оголошують оцінок у класі, навіть за усну відповідь. Я не знаю про успішність однокласників. Але неодноразово чула, що українці навчаються найкраще.
Ще одна відмінність від українських шкіл – вчителі не перевіряють зошити і не ставлять оцінок за їхнє ведення.
Заняття починаються в різний час. Наприклад, у вівторок ми навчалися з 8 до 16.20, а в понеділок – з 10.45 до 18.
Стипендію (сто злотих) отримують ті, хто закінчив семестр із прохідним балом 4,85. Клас може отримати премію за найкращу відвідуваність уроків.
Гуртожиток
Шкільний комплекс має два гуртожитки. Я живу в меншому, за сім хвилин ходьби від закладу. Там кращі умови, нові меблі в кімнатах.
Дівчата заселяють перший поверх, хлопці – другий. У нас є розпорядок дня, усе дуже чітко. Вихователі контролюють, щоб ми вчасно прокинулися і лягли спати, щоб був порядок.
Зі мною в кімнаті живе Діана із Житомира. У нашому помешканні є шафа, комод, ліжка, тумбочки. На поверсі розташовані санвузол із двома душовими, велика кімната з плазмовим телевізором та кухня. Ще є пральня. Загалом умовами я задоволена.
Їжа
Їмо в їдальні, у нас триразове харчування за типом шведського столу. Великий вибір страв, на обід дають фрукти.
Біля школи є супермаркет “Бедронка”. Його знають усі туристи через найдешевші ціни. Купую там воду, солодощі. Мені дуже подобаються польські йогурти й шоколад. Привозила їх на подарунки родині.
Ціни на продукти приблизно такі ж, як в Україні. Є щось дорожче, щось дешевше.
Мова
Коли я тільки почала вивчати польську, мені було смішно з деяких слів. Наприклад, ведмідь у них нєджвєдж, крамниця – склеп, померлий – нєжийонца. Зараз уже звикла. Значення деяких слів легко сплутати. Ютро – це не ранок, а завтра, дворца – це не палац, а вокзал, а овоце – це фрукти. Дуже багато слів, схожих на українські, я й досі їх підмічаю.
Розваги
На вихідних ми їздимо автобусом у Щецин, велике портове місто за 16 кілометрів від Поліце. Проїзд на автобусі для учнів безкоштовний, на потязі – зі знижкою. Щецин – красиве сучасне місто. Можна гуляти по набережній, у парках, у торгових центрах.
Юлія Коломієць у парку Щецина
Вихователі придумують нам різні заняття. Якось ми накупили продуктів і разом готували піцу.
Перед початком навчання побували на Балтйському морі. У травні планували поїхати класом на відпочинок у гори, але через карантин не знаю, чи відбудеться ця поїздка.
Карантин
У перших числах березня двох учнів нашої школи забрали в лікарню з підозрою на коронавірус. Поки чекали результати лабораторних досліджень, майже тиждень сиділи закриті в гуртожитку. Під дверима чергувала поліція. Не давали нікому ні вийти, ні ввійти.
Вихователі придумували конкурси, щоб нас розважити. Ми малювали плакати про коронавірус, робили календарі, подарунки на 8 Березня. Усі були на нервах, ніхто не знав, що буде далі. Нам тричі на день міряли температуру. Їжу привозили в лотках і залишали біля входу. Хлопці забирали її і всім роздавали. Прибиральниця в захисному костюмі мила приміщення і дезінфікувала ручки.
Коронавірус в учнів не підтвердився, і ми повернулися на навчання. Проте всі немісцеві поляки роз'їхалися по домам. У гуртожитку залишилися лише українці. Ми провчилися три дні, і я купила квиток на літак й повернулася в Україну.
Школа точно не працюватиме до кінця квітня. Ми навчаємося дистанційно, спілкуємося з вчителями, виконуємо домашні завдання й відсилаємо на електронну пошту. Нам загадали читати твори польською. Я зараз читаю “Магбета”.
