«Не люблю просити гроші, мені краще самому заробити», – каже 16-річний Артем Шевченко із Переяслава, учень ЗОШ №2. Для нього літні канікули – це не лише відпочинок, а й можливість попрацювати. Свої перші гроші заробив у тринадцять.
– Артеме, розкажи про свій перший підробіток.
– У мене є старші друзі, які вже тоді підробляли різноробочими. Запропонували на день підмінити працівника на будівництві. Я погодився. Прибирав будівельне сміття. Мені пощастило, бо знайти підробіток у 13 років майже неможливо. Сподобалося, що в мене з’явилися власні гроші.
Купив професійні карти для фокусів за 110 гривень. Я і погодився попрацювати задля цієї покупки. У батьків брати гроші не хотів. Якщо мені в школу щось потрібно або на тренування по боксу, то кажу їм, що треба купити. А якщо це на мої забаганки, не люблю просити.
– Де ти ще працював?
– У 14 років два тижні працював різноробочим на будівництві приватного будинку. Друзі порадили. Нас було троє підсобників. Вивантажували й переносили матеріали, прибирали будівельне сміття. Потім ще були одноденні підробітки.
Минулого літа працював у знайомого: копав траншею. А він порадив мене своєму знайомому, який шукав помічника по домогосподарству. Працював у нього більше тижня. Рвав бур’яни на ділянці, переносив дрова, прибирав у дворі.
У цьому році, тільки ввели карантин, почав шукати роботу. Я не можу довго сидіти вдома. Телефонував за різними оголошеннями в інтернеті – нічого. Той самий вантажник, пакувальник – беруть тільки з 18 років.
Я знав, що двоє друзів підробляють різноробочими в переяславського підприємця. Запитав у них – вакансій не було. А потім вони запропонували мені підмінити працівника на день. Робота сподобалася, і люди хороші. На всякий випадок сказав, щоб телефонували, якщо буду потрібен. Уже наступного дня мені запропонували там роботу. Працюю і на будівництві, і в дворі, і на ділянці.
– Скільки тобі платять?
– 50 гривень за годину. За день маю 400 гривень. Це дуже хороший заробіток для підлітка. Ще й годують безкоштовно.
– А яку найбільшу суму заробив?
– Якось розбивали бетонну підлогу в квартирі й виносили сміття. Увесь день з третього поверху бетон тягали. Заробив 500 гривень. Це найбільше за день.
– А як батьки ставляться до твоїх підробітків?
– Батьки тільки за. Правда, коли пилюку ковтав на будівництві, їм не дуже подобалося. Контролювали, щоб одягав респіратор. І не хотіли, щоб працював у Борисполі під час карантину, боялися, щоб не заразився. Але з тією роботою так нічого й не вийшло.

– Ти берешся за будь-що?
– Був варіант пасти корів у селі з 8 до 20 години за 250 гривень. Я відмовився, бо далеко їздити. Якби ближче, може б, і погодився.
Цієї весни бабуся запропонувала гній розкидати в її подруги в Борисівці. Робота не з приємних, але за п'ять годин заробив 400 гривень.
– На що ще витрачаєш гроші?
– Купив оригінальну кепку Under Armour. Це моя улюблена фірма. Певну суму вклав у свій гірський велосипед, щоб можна було на ньому виконувати трюки. Уже зібрав гроші на водійські права, на категорію А. Тато пообіцяв мені мопеда, коли вивчуся.
Купив книгу «Богатый папа, бедный папа», де автор навчає розпоряджатися фінансами. Прочитав її, а потім ще дві книги такого плану придбав.
На канікулах я проживаю у бабусі Галі в Борисівці. Знаю, що пенсія в неї невелика. Зі своїх грошей купую деякі продукти.
– Як ти зацікавився книгами для саморозвитку?
– Ніколи не думав, що мені подобатимуться якісь книги, бо шкільної літератури взагалі не люблю. Та якось у ютубі натрапив на відео одного хлопця, який у 28 років має бізнес, нерухомість, мільйонні статки. І це в Україні. А починав з низів. Я зрозумів, що треба брати приклад з успішних людей. Так і зацікавився книгами з фінансової грамотності. У мене вже змінилося ставлення до грошей. Якщо раніше заробляв і тратив, тратив, то зараз певну суму відкладаю. Мрію мати власний бізнес, але поки що не знаю який.
– Чим ти ще захоплюєшся?
– Займаюся шостий рік боксом у Ігоря Валерійовича Юрченка. І взимку в «качалку» ходжу біля податкової. А влітку спортом не займаюся. Бо якщо буду ходити на тренування, то нічого не встигатиму. На канікулах хочеться і попрацювати, і відпочити.


