Поганий настрій – це відчуття тривожності, дратівливості, нудьги, смутку, гніву та злості. Якщо це короткочасний спалах – ми говоримо «Встав не з тієї ноги». А коли настрій не поліпшується тривалий час, то це може призвести навіть до проблем зі здоров’ям. Як справляються зі своїми негативними почуттями наші земляки, запитували журналісти Переяслав.City.
Наталія Гайдар, 62 роки, місто:
– Зазвичай, як немає в мене настрою, то я на ютуб-каналі дивлюся комедійний фільм «За двома зайцями» або відеоролик із заспокійливою музикою Шопена «Вальс дощу». А загалом по життю я – велика оптимістка, не переймаюсь прикрощами, а шукаю позитив у всьому. Ось і зараз, щоби не сумувати через травматизм, який прикував мене до ліжка (у квітні я впала і зламала ногу), із радістю зустрічаю і проводжаю кожен день та дякую Богу, що дарує мені та моїм рідним життя. У вівторок я поїду в київську клініку на консультацію до лікаря. Хочеться, щоб він порадував мене хорошими новинами щодо моєї травми.
Любов Юхименко, 50 років, місто:
– Як маю кепський настрій, а такий буває в мене нечасто, то я йду до магазину і купую собі щось солоденьке. Особливо стає краще на душі після з’їденої шоколадки. Поліпшити свій стан можу й переглядом кінокомедій або читанням любовних романів. Багато таких книг я виписала собі через «Книжковий клуб». Неабияке задоволення та підйом настрою я отримую ще й від спілкування у фейсбуці зі своїми друзями.
Тетяна Постолюк, 52 роки, с. Вовчків:
– Якщо з якихось причин псується настрій, то це вважаю своєю особистою проблемою, намагаюся, щоб насамперед на роботі в колективі, серед людей цього не було видно й відчутно. Вдома, коли на душі важко, то вмикаю музику: або легку інструментальну, або українську. Після смерті батька було дуже тяжко, то я виходила на подвір’я і щось робила, займала себе фізичною працею. І найчастіше саме так і справляюся: вертаюся з роботи, і щоб багато не думати й переживати за якісь клопоти чи неприємності, починаю вдома прибирання – це знімає в мене емоційну напругу.
Євгеній Коркач, 22 роки, с. Студеники:
– Буває, на роботі так втомлюся, ще там щось може не вдаватися, то й настрій псується. У такі дні скасовую всі свої плани й відразу після роботи їду додому: готую щось смачненьке, вмикаю ютуб і стає якось легше. Якщо хочеться компанії, то телефоную до когось із друзів, хто поближче (живу й працюю в Києві), й виходимо на пивко, вмощуємося просто неба й спілкуємося. Спочатку, як завжди: «Що там у тебе нового?» – «А в тебе?», а згодом, дивлячись, скільки випиваємо пива, вже й за життя починаємо – що не влаштовує, що треба змінити. А наступного ранку прокидаєшся, наче перезавантажився. Ще люблю виходити на каву із однією дівчиною, колегою по роботі. У неї класне почуття гумору, завжди мені настрій підіймає.
Валентина Дмитренко, 43 роки, с. Хоцьки:
– Так сталося, що в минулому році трагічно загинув у фермерському господарстві мій чоловік. Він був дуже хорошою, порядною людиною. Для мене тема настрою дуже болюча. Хоча розумію, що треба жити далі. Розраду знаходжу в дітях, у мене дві чудові доньки. Вони моя підтримка і радість. Старша продовжує справу батька, займається фермерством, молодша закінчила 10 клас. Мені допомагає віра в Бога та підтримка рідних. А взагалі після таких трагічних подій розумієш, що найцінніше – людське життя. І треба дорожити одне одним. А всі інші проблеми не такі й важливі, ми просто накручуємо себе.
Олена Руденко, 40 років, місто:
– Як людина емоційна, у таких ситуаціях потребую виговоритися. Якщо не допоможе спілкування з чоловіком чи мамою, звертаюся до найліпшої подруги. Її теж звуть Олена, дружимо 12 років. Поговорю з нею десять хвилин, і поганий настрій, як рукою, знімає. Причому діє вона як професійний психолог: знає, коли мені треба заспокійливе слово чи доречна порада, а коли, як кажуть, чортів виписати. Це тоді, коли вона відразу бачить, що причини мого смутку – дрібні й малозначимі. У такому випадку вона й нагримає (мовляв, та хіба це привід депресняк допускати?), і приклад якийсь наведе (дивись, он, мовляв, Оленко, в яких набагато складніших обставинах люди не втрачають оптимізму). Дуже мені пощастило з подругою.
