Надія Зубова зі своєю сім’єю через аварію на ЧАЕС переселилася до Стовп’яг із села Буда-Варовичі, що у Київському Поліссі, у 1992 році. Вона має трьох дітей, сімох онуків та чотирьох правнуків. Днями Надія Федорівна відсвяткувала своє 80-ліття. Як це було, бачила журналістка Переяслав.City.
"Навмисно не покликала до ресторану"
Післяобідньої пори на подвір’ї Надії Зубової гучно лунає музика. Гості заходять сюди із великими букетами. Ювілярка з радістю приймає вітання і запрошує усіх до садка, що біля хати, де, власне, й організували святкування її ювілею. Ось пролунав застільний марш, і гості, яких зібралося близько сорока, займають місця за двома сервірованими всілякими закусками столами (один з них – в альтанці, обвитій виноградом, інший – також в холодочку, під високою розлогою яблунею). Найменший син ювілярки Микола Зубов, 49 років (він зі своєю сім’єю проживає у цій же оселі), виносить з погреба графини з прохолодною горілкою, пропонує налити її в чарчини і запрошує до тосту свою старшу сестру Ларису Пазур, 56 років.
– Мамочко, дякую вам за мудрість, настанови, поради. Будьте здорові і живіть щасливо ще багато років. Вибачте, що не так часто, як мені хочеться, я вас перевідую. На жаль, дорога до мами не близька, тож приїжджаю лише два-три рази на рік, – ніби виправдовуючись, сказала найстарша з дітей ювілярки, яка зі своєю сім’єю живе в Євпаторії. Цього разу через суворі карантинні обмеження дістатися їй сюди з Криму було особливо нелегко. Понад три години вона проходила митний контроль, а потім ще дві години разом з іншими пасажирами чекала на маршрутку, яка приїхала спеціально по них із Києва.
За професією Лариса Пазур – кухарка. Все своє життя пропрацювала в ресторанах готелів, що на узбережжі моря в Євпаторії. Тож і не дивно, що страви на столі були вишуканими і оригінально оформленими. Цим особливо пишалася ювілярка.
– Дорогі мої гості, я навмисно не покликала вас до кафе чи ресторану, бо хотіла, щоб ви покуштували смачної їжі, приготованої моєю любою донькою, – гордо сказала Надія Зубова.
Діти й внуки запозичили веселу вдачу
Звучить душевна пісня. І на подвір’я заходить 54-річний Юрій Зубов (цей син живе у Києві). Маленькими кроками він йде до своєї мами, стає перед нею на коліно, вручає їй букет квітів, цілує руку, міцно обіймає і запрошує до повільного танцю. Гості споглядають, як вони мило одне одному дивляться в очі, і тихцем втирають зі своїх очей сльози радості.
– Мамо, ви, як той сонячний теплий промінчик, усім даруєте своє тепло. Спасибі вам, що підтримуєте мене, коли мені важко. Я вас дуже люблю, – мовив Юрій, і заспівав пісню "Квіти для мами", в якій є такі слова: «Проходят годы, стирая память, а я сегодня с цветами к маме. Хочу поздравить я с днем рождения, нет лучше мамы во всей Вселенной».
Не забарився з вітаннями й син Микола, який, мов той офіціант, то компот, то горілку, то тарілки з наїдками до столів подає. Побажавши своїй мамі всіляких гараздів, сказав ще й таке:
– Дай Боже, щоб ви, мамо, ще багато років готували нам свої фірмові вареники. А ми будемо робити все, аби весь час вам з нами було якнайкомфортніше.
– Мамо, я прийшла невісткою у вашу хату 29 років тому. Спасибі вам, що відразу прийняли мене, як рідну дитину. Я мало що вміла по господарству. Ви ж терпляче вчили мене і смачний борщ варити, і корову доїти. Ще дякую вам за материнські поради щодо подружнього життя. Дай Боже, кожному таку хорошу свекруху, як моя, – підняла келих із вином 47-річна Ірина Зубова, дружина Миколи.
– І мені пощастило з тобою, Ірочко. Не знаю, як хто, але ми з невісткою ще жодного разу не перекинулися поганим словом, – сказала ювілярка.
– Тітко Надю, а хіба можна з вами посваритися, якщо ви маєте таке гарне почуття гумору... – вигукує із-за столу 51-річна Алла Мельник, її племінниця. – Ви ж навіть серйозну розмову можете перевести на жарт, аби було легше пережити якусь нехорошу подію.
Те, що Надія Зубова – жінка веселої вдачі, знають усі. Вона зі своїми жартами є бажаною у будь-якій компанії. У рідному селі Буда-Варовичі жодне весілля не проходило без її участі. Особливо їй подобався третій весільний день, коли за традицією одружували батьків наречених, і охочі переодягалися в маскарадні костюми, які самі ж готували із того, що було під рукою, і так веселили народ. Та й вдома під час сімейних свят вона могла перевдягнутися в чоловічий одяг чи ж перевтілитися в циганку чи ще там в когось. Веселощі присутнім були гарантовані. Подібне передалося і її трьом онукам, які із пелюшок зростали біля неї. Тож сюрпризу, який підготували 29-річний Михайло, 26-річний Іван та 21-річний Максим, ювілярка неабияк зраділа. Хлопці одяглися в костюми казкових героїв, які заздалегідь взяли напрокат, і всіляко забавляли присутніх. Гучний регіт викликали в гостей і сини ювілярки. Юрій та Микола Зубови одягли перуки та жіночий одяг і загримували обличчя так, що навіть рідна мама не відразу упізнала їх. Танцювати із такими "акторами" хотілося усім: і дорослим, і малим.
"День народження святкую тиждень"
Так сталося, що Надія Зубова дуже рано овдовіла. Пам’ять її чоловіка Михайла (він помер 47-річним) вшанували хвилиною мовчання.
Свого часу Надія Зубова працювала і на фермі, і на плантаціях хмелю, і продавцем магазину, і кухаркою в їдальні радгоспу "Хабне".
– Я народилася останньою, дев’ятою дитиною у батьків, – розповідає дещо про себе вона. – На жаль, вже нікого із моїх братів і сестер немає в живих. Я ж з’явилася на світ 9 липня 1940 року, але в метриках написали 12 липня. А ще згодом, як мати з батьком десь поділи цей документ, то пішли виписувати новий. Цього разу їм видали посвідчення із третьою датою мого народження – 15 липня. Тож щороку свій день народження я святкую цілий тиждень, – пожартувала ювілярка.
Аж ось до вітального слова запрошуються куми – 81-річна Марія Якименко та 82-річна Тофіля Євенок. Вони з радістю пригадали, як їм разом добре жилося на своїй малій батьківщині.
– У Буда-Варовичах пройшли найкращі наші роки. Тоді ми були молоді і повні сил. На щастя, й тут, у Стовп’ягах, нам непогано живеться. Лишень дай Боже нам частенько бачитися, – сказала Марія Павлівна.
– Надьку, залишайся й надалі такою ж енергійною та оптимістичною. Скажу відверто, такої доброї та порядної людини, як моя кума, у світі є мало. Дякую тобі, Надьку, за міцну дружбу впродовж усього нашого життя, – сказала Тофіля Зигмундівна і заспівала у мікрофон пісню Нані Брегвадзе "Снігопад".
Потім було ще багато вітань. Свахи, двоюрідні сестри та племінники Надії Зубової згадували, як свого часу вона гостинно приймала їх у себе вдома в Буда-Варовичах.
– Надія Федорівна жила хоч і небагато, але усім, хто із нашої великої родини приїжджав до неї погостити, завжди була дуже рада. Я ніколи не забуду, як ви, тітко Надю, пригощали мене щойно видоєним молоком. А ще пам’ятаю, як гостюючи у вас, я смакував шматком хліба, вмоченим у молоко, а затим – в цукор. Тоді здавалося, що кращої їжі не буває, – сказав Іван Кузьменчук і подарував ювілярці свою гумореску.
Під вечір, як засутеніло, 25-річна Неля Зубова (дружина внука Івана), винесла великий торт, який сама ж і спекла, із запаленими свічками. Ювілярка, задумавши бажання, їх усі задула відразу і запропонувала зробити спільне фото. Щойно вона це сказала, як гості вишикувалися на погребі у кілька шеренг.
Затим були танці до опівночі. Наступного ранку дещо меншим складом гості знову зібралися за столом під виноградною лозою. Хтось похмелявся, а хтось просто смакував свіжозвареною юшкою "по-поліськи".
За гарно проведене свято Надія Зубова подякувала мені. Я тамадувала на ньому без ніяких попередніх навиків. Хіба відмовиш, якщо ювілярка – моя хрещена? Хрещена, яка осяває своїм теплом та любов’ю усіх навколо. Нехай так буде завжди!
