Жорсткі карантинні обмеження, що тривали кілька місяців, завдали шкоди малому та середньому бізнесу в Україні. Проте нинішня криза, пов’язана з Covid-19, стала лише черговою у низці негараздів, що переживали підприємці. Співвласник магазину побутової техніки "Новий мир" 57-річний переяславець Юрій Зачепа займається власною справою вже більше двадцяти років. Він розповів кореспонденту Переяслав.City, як переживав кризи та що з них виніс.
"Польський період" дав поштовх багатьом підприємцям
Брати Зачепи
Юрій Петрович зі своїм братом-близнюком Валерієм почали займатися підприємництвом, мабуть, одними з перших у Переяславі. Шукали, де можна було заробити гроші, щоб утримувати родини. Коли у дев’яностих роках українці почали возити товари до Польщі та інших сусідніх країн, вони також переключилися на цей напрямок.
– Легко це робити ніколи не було, але тоді ми були молодші, завзятіші. Спочатку їздили торгувати прямо з Переяслава за туристичними путівками. Автобус відправлявся від міської ради. На перший рейс ми не потрапили, а вже на другому поїхали, – пригадує підприємець.
Згодом брати їздили до Ковеля, а там пересідали на електричку до польського Любліна. Проте торговців було настільки багато, що інколи у вагони люди залазили через вікна.
– Возили хто що міг. Наприклад, одна жінка з нашого міста їздила з невеликим ридикюлем і казала, що туди возить шпильки, а звідти долари, то її потім довго так і називали "Шпилька". Хоча згодом з’ясувалося, що вона возила медикаменти. А от ми мішками возили ковбаси. Там на них був саме великий попит. Люди шукали різні можливості, адже у нас тоді був такий стан, що виживав хто як міг. На офіційних роботах зарплати не платили місяцями, – говорить переяславець.
Відвідувачам у магазині "Новий мир" завжди раді
"Польський період" у братів тривав три-чотири роки. Потім займалися вантажними перевезеннями. Думали розвиватися саме у цій сфері. Придбали автокран, навантажувач. Техніка була старенька, часто ламалася, але ремонтували і працювали. Проте з цим напрямком не склалося.
– А торгівля у Переяславі для нас, як і для багатьох інших, починалася з розкладачок на вулиці. Перша відчутна криза, яку пам’ятаю, була пов’язана із сильною інфляцією і сталася десь наприкінці дев’яностих років. Працювали-працювали, щось ніби заробили, а на ранок прокинулися і виявляється ті гроші вже мало чого варті. І тут ні з ким не порадишся, як бути далі. Багато хто з підприємців-початківців не витримував таких випробувань. Все кидали і їхали на заробітки до Росії, Європи, – каже чоловік.
"До чотирнадцятого року завжди справлялися власними силами"
Після жорсткого карантину торгівля поступово налагоджується
Наступна відчутна криза сталася у 2008 році. Як пригадує Юрій Зачепа, все повторилося. Тільки нібито стали на ноги, досягли стабільності і от знову долар подорожчав, а разом з ним і товари.
– Найбільш руйнівною була криза у 2014 році після революції. Наприклад, до цього, як би важко не було, ми справлялися власними силами, не брали кредити. Останні два-три роки ми вимушені брати багато товарів у постачальників під реалізацію. По суті це той же самий кредит. Не маємо фінансових можливостей одразу ж купувати їх на базах, як це було раніше. Адже потрібно ще платити і податки, і заробітну плату, – говорить підприємець.
Ще одна криза прийшла цієї весни. Вимушений простій чоловік сприйняв як можливість. Більше часу він проводив з онуками. Їх у нього троє. Оскільки живе у приватному будинку, то роботи вистачало і по господарству. Попідганяв те, що увесь час залишав на потім.
Як зазначає переяславець, після послаблення карантину торгівля пожвавилася лише тоді, коли почали їздити автобуси. Цього чекали не лише підприємці, а і немало покупців.
– Пам’ятаю, тільки-но пішли автобуси із сіл, до нас приїхала жінка із Цибель купувати пральну машину. Розповіла, що її "пралка" зламалася невдовзі після того, як закрилися магазини, зупинилися автобуси. Каже: "так вже натягалася руками того прання за два місяці без звички". Їй шістдесят років і до того вона прала лише машиною. А тут все так співпало, – говорить підприємець.
За словами підприємця, на потенційних покупців карантин вплинув, бо багато хто збіднів. І все ж ця криза була помітно м’якшою, ніж у чотирнадцятому році.
– Цього разу сталося ніби стихійне лихо. Бо все раптом зупинилося. Але головне, що курс гривні до долара особливо сильно не змінився. Тож, коли дозволили працювати, ціни на товари залишилися тими ж, – каже переяславець.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
