Овочівниця Надія Ставицька і директорка мовної школи Юлія Погуца частково перевели бізнес в онлайн під час карантину. Це врятувало їхню справу. Про нові можливості, які для себе відкрили, підприємниці розповідають Переяслав.City.
Продавати розсаду й овочі через фейсбук
Надія Ставицька понад 20 років вирощує розсаду овочів, квіти та городину на продаж. До карантину торгувала на місцевому базарі.
Надія Ставицька продавала розсаду через фейсбук-спільноти
Карантин застав мене в незручний час – напередодні сезону розсади. Базари закрили, громадський транспорт зупинили. Та й взагалі люди боялися виходити з дому. А в мене у парниках усе посходило.
До цього я ніколи не продавала через соцмережі. Десяток постійних клієнтів зазвичай приходили за розсадою до мене додому. Та цього мало. Переживала, що саджанці переростуть і пропадуть.
Мені порадили перейти в онлайн. І я почала додавати друзів у фейсбуці, виставляла оголошення про продаж розсади на особистій сторінці та в місцевих групах-барахолках. Ціну скинула: нехай дешевше, але щоб продати. Щодня оновлювала рекламу в групах.
Люди почали телефонувати і приїжджати додому. Хтось прочитав оголошення у фейсбуці, а комусь знайомі порекомендували. Були покупці не тільки з міста, а й з Вінинець, Хоцьок, Цибель.
Моя мама живе в Миронівському районі. Ми з чоловіком їхали до неї і дорогою розвісили в магазинах оголошення про продаж розсади. Люди телефонували, ми назбирали замовлень і всім порозвозили.
“Розпродала розсаду раніше, ніж у попередні роки”
У той час, коли городникам дозволили торгувати в неділю, до мене додому масово пішли люди. Тому я на базар і не виходила. Просила покупців завчасно телефонувати, щоб я встигла підготувати замовлення. Не хотіла, щоб були скупчення людей.
Вирощена на продаж цинерарія
Але деякі приїжджали без попередження і утворювали чергу. На такий випадок у мене працювала схема. Один покупець заходить у двір і, поки я збираю йому замовлення, катається на гойдалці і милується видом на річку. Потім наступний з черги гойдається. Людям сподобався такий сервіс (сміється).
Розпродала розсаду раніше, ніж у попередні роки. Люди поспішали купувати, боялися, що чогось не вистачить. Та й більше садити стали: якщо раптом базари не відкриються, то хоча б домашні овочі будуть. Не одна людина мені казала: «Ми в дворі газони поробили, не хотіли нічого садити, а тепер їх розкопали під городину».
Покупці завчасно замовляють огірки. На тиждень розписую в зошиті, кому, на коли і скільки зібрати. Спочатку брали по кілограму їсти, а зараз купують по десять і більше для консервування.
Починала з 35 гривень за кіло. Були й по двадцять. А тепер продаю по 25, бо їх менше стало. Взагалі на огірки неврожай. Через холодні ночі почали пізно в’язатися, а зараз жовтіють.
Відвозимо безкоштовно тільки великі замовлення. Бо їхати через усе місто з кілограмом огірків накладно. Є люди, які готові оплатити доставку.
“Краще телефонувати, аніж писати”
Мені подобається продавати через соцмережі. Встигаю і вдома підробитися, і поторгувати. А раніше о 6.30 вже була на базарі, а після обіду готувала товар на продаж. Та ще й не треба тепер «містове» платити.
Є певні недоліки. У сезон розсади я дуже стомлювалася від постійної біганини. Парників багато. Поки готуєш замовлення, бігаєш з одного в другий, з другого в третій. А якщо покупець щось забув, то по новому колу. А на базар нарвав всього, стоїш на одному місці й продаєш.
Але люди не розуміють, що таке написати повідомлення городнику, який весь час копається в землі. Інколи обурюються, що я довго не відписую. Краще телефонувати, аніж писати.
Викладати мову за допомогою онлайн-уроків
Юлія Погуца заснувала мовну школу «New Generation» шість років тому. До карантину формат онлайн-уроків використовувала рідко. Дистанційно навчалися кілька учнів з інших міст.
Юлія Погуца заснувала мовну школу шість років тому
На початку карантину ми швидко переорієнтувалися і повністю перейшли на роботу онлайн. Основним майданчиком для навчання став скайп, бо в додатку “Зум” хоча й зручно працювати, але треба платити 15 доларів за місяць.
Найскладніше проводити дистанційні уроки з дітьми молодшого шкільного віку. Їхню увагу важко утримувати, потрібна постійна допомога дорослих. Тому ми не проводили заняття з такими дітками.
З організацією занять нам допомагали дорослі. Ми додавали батьків у робочі групи у вайбері, щоб вони бачили розклад, домашні завдання і контролювали дітей.
Звичайно, вдома багато чого відволікає: кіт пробіг повз камеру, хтось забалакав. Згодом учні навчилися концентруватися. Ми з цим впоралися.
“Ми навіть проводили уроки в інстаграмі в кумедних масках”
Зрозуміло, що в людей, які навчаються онлайн, нижча мотивація. Це об’єктивно складно. Тому випускники зраділи, що ЗНО перенесли на місяць: додатковий час для підготовки. Я давала їм більше завдань. Вони стільки листів написали англійською за карантин! З листами на ЗНО мої учні точно справилися.
Найбільше подобалося дистанційне навчання дітям-інтровертам, яким завжди краще вдома. Але більшість учнів все ж таки сумувала за живим спілкуванням. Я намагалася їх розважити, підбадьорити. Ми навіть проводили уроки в інстаграмі в кумедних масках.
Інстаграмні маски допомагали учням розважитися
Щодо іншого, то дистанційне навчання мало відрізняється. Це такий же урок. Учні бачать і чують викладача, спілкуються з ним, користуються підручниками, виконують домашні завдання.
“Для учнів із сіл дистанційне навчання виявилося зручнішим”
Зараз ми частково залишилися в онлайн, частково повернулися до занять у офісі. Для учнів із сіл дистанційне навчання виявилося зручнішим, тим паче зараз скрізь є хороший інтернет-зв’язок. У нас навчаються діти з Цибель, Великої Каратулі, Студеників, Виповзок, Поліг-Яненок, Поліг-Вергунів, Лецьок, Стовп’яг.
Вони самі запропонували залишити онлайн-формат. Для них це економія і часу, і грошей. Якщо в їхньому графіку раптом щось змінюється, ми можемо легко перенести урок. Раніше це було складно, бо діти залежали від транспорту.
Юлія Погуца вручає диплом випускниці школи
Я щороку відвідую конференцію для репетиторів іноземних мов. Цього разу її проводили онлайн, і всі спікери наголошували на необхідності діджиталізації освіти. Після конференції придбала навчальний відеокурс «Цифровий вчитель». У мене вже є певний досвід, але треба розвиватися. Бо є цифрові інструменти, нові методики, які можна використовувати в дистанційному навчанні. Я зараз їх активно вивчаю.
Це не просто відеоуроки. Після кожного заняття слухач виконує домашнє завдання і надсилає вчителю на електронну пошту. Після чотирьох уроків треба виконати самостійну роботу, після восьми – контрольну. Вчитель перевіряє і надсилає учню результат. До відеокурсу додається навчальна книга в електронному вигляді.
Це дуже схоже на дистанційне навчання, бо є зворотний зв’язок, контроль. Але при цьому людина не прив’язана до інтернету, до розкладу. Може навчатися будь-де і в зручний для неї час.
