Переяславська земля багата на топоніми, що несуть у собі пам'ять давніх віків. Один із них – це хутір Полуботкова слобода на березі р. Трубіж під Переяславом. Наприкінці 1950-х років унаслідок радянської політики ліквідації хуторів він зник як самостійний населений пункт із географічних карт та адміністративно-територіальних облікових записів. А у 1970-х його землі затопило Канівське водосховище.
Сама назва поселення наводить на думку, що його початкова історія безпосередньо пов’язана із діяльністю козацької старшинської родини відомого наказного гетьмана (1722‑1724 рр.) Павла Леонтійовича Полуботка. Родина мала чернігівське походження. Павло народився близько 1660 р. у сім’ї Леонтія (Левона) Артемовича Полуботка. У 1680-х роках життя Л. А. Полуботка було тісно пов’язане із Переяславщиною, де він обіймав посади наказного полковника (1683 р.) та полковника (1685‑1687 рр., 1689 р., 1690 р.).
Леонтій Артемович ПолуботокФото: Надане Олександром Горбовим
Під час першого переяславського полковництва Леонтій Артемович купив кілька млинових ґрунтів на річці Трубіж: у Дем’яна і Гапона Корнієнків – чотири ставидла на греблі нижній міській, в Андрія Богданенка – чотири ставидла, в Олексія Бібліченка та Ігната Міхеєвича – чотири ставидла. Ставидло – це стара назва ставища, тобто місця, де раніш був ставок. Гетьман І. Мазепа підтвердив його право на володіння названими вище землями універсалом від 17 липня 1689 р. Згідно з грамотою від 27 квітня 1694 р., він дозволив Леонтію Артемовичу поселити десять хат при його власних старшинських млинах на р. Трубіж для їх обслуговування.
Достеменно не відомо, чи встиг Леонтій Артемович до своєї смерті в 1695 році скористатися наданим йому правом, чи людей осаджував уже його син Павло. Проте 27 квітня 1694 р. можна вважати формальною датою заснування населеного пункту, який у подальшому отримав назву Полуботкова слобода. Схоже, що після смерті Л. А. Полуботка вона залишилася у власності його роду. Зокрема, відомий український історик та архітектор В. Л. Модзалевський писав, що внук Леонтія Артемовича Яків Павлович Полуботок володів слобідкою над р. Трубіж під Переяславом.
Воєнно-топографічна карта Ф.Ф. Шуберта (1855-1862 рр.). Полуботкова Слобода в лівій частині картиФото: Надане Олександром Горбовим
Наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. Полуботкова слобода уже значилася за братами Іваненками. Зокрема, В. Л. Модзалевський зазначав, що Петро та Олександр у 1782 р. разом володіли у ній 41 особою чоловічої статі та 45 жіночої, у 1795 р. – 31 особою чоловічої статі та 36 жіночої. Пізніше, наприкінці XVIII ст., у поселенні числилося окремо за Петром 60 осіб, а у 1816 р. за Олександром – 38 осіб чоловічої статі та 44 жіночої.
Населений пункт позначений на картах ХІХ століття. На 3-верстній воєнно-топографічній карті Ф. Ф. Шуберта, яку інженери уклали у 1845-1862 рр., він позначений як «х. Іваненкова-Слоб.» та розміщений на лівому березі р. Трубіж. На аркуші карти І. О. Стрельбицького (початий у жовтні 1865 р., закінчений у 1868 р., виправлений у 1873 р.) він просто називається «Іваненкова слоб.», зображений на правому березі р. Трубіж, над с. Андруші та під х. Карань. А ось у статистичних матеріалах цього періоду населений пункт фігурує під старим найменуванням. Зокрема, у списку населених місцевостей Полтавської губернії за 1862 р. зазначено, що при р. Трубіж за 4 версти від Переяслава розташовується Полуботківська слобода (власницька), яка має 12 дворів, 29 осіб чоловічої статі та 39 жіночої.
Карта І.О. Стрельбицького (1865-1868 рр.). Полуботкова Слобода по центру карти
У знайдених джерелах XX ст. поселення згадується лише у формі, яка пов’язана із родом Полуботків, а не Іваненків. Станом на 1900 р. Полуботькова слобода належала до Переяславської волості Переяславського повіту Полтавської губернії та розміщувалася за 5 верст від Переяслава. У ній діяло Слобідське сільське товариство, яке мало 23 двори, 25 домогосподарств, 29 ревізьких душ чоловічої статі, 142 жителі (74 чоловіків та 68 жінок). Йому належала 61 десятина землі: 54 десятини наділена від поміщика, а 7 десятин куплені за сприяння селянського банку. У його магазинах зберігалося 43 четверті хліба. Товариство сплачувало 153 руб. різноманітних платежів, зокрема викупні – 79 руб., державний поземельний податок – 3 руб., повітові земські збори – 23 руб., губернські земські збори – 11 руб., мирські волосні збори – 18 руб., мирські сільські збори – 5 руб., страхові платежі – 14 руб. У звітах за 1912 р. зазначено, що хутір Слободка Полуботькова розміщується за 5 верст від Переяслава, має 45 осіб чоловічого населення і 58 жіночого.
Військово-топографічний план УРСР (1920-ті рр.). Полуботкова Слобода у нижньому правому куті карти
У 1920‑1930-х роках Генеральний штаб Радянської селянсько-червоноармійської армії розробив детальний військово-топографічний план УРСР. На одному з його аркушів (основа – 1924 року, рекогносцирування – на 1930 року) позначено, що х. Полуботькова Слобода розміщений на лівому березі р. Трубіж і має 41 двір. 10 травня 1958 р. виконавчий комітет Київської обласної ради депутатів трудящих із метою уточнення обліку населених пунктів і впорядкування в адміністративно-територіальному поділі Київської області ухвалив рішення №347. Згідно з ним с. Трубайлівка (до 1946 р. – с. Карань), х. Полубодькова Слобода та Максимівка Трубайлівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району стали вважатися за один населений пункт – село Трубайлівка.
У 1966 р. згідно з рішенням виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької районної ради депутатів трудящих 40 дворів робітників та службовців із с. Трубайлівка переносилися у новий населений пункт Андруші (нині – однойменний мікрорайон міста). А в середині 1970-х цю місцину накрили води новоствореного Канівського водосховища
Олександр Горбовий, старший науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав»
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
