Починаючи з літа 2011 року я почав збирати матеріал для видання книг про затоплені села. Назбиралось кілька тисяч світлин, але такої, яка могла б стати своєрідною візитівкою с.В’юнище, так і не було.
І ось якось ідучи по цвинтарю в Циблях до могил своєї рідні, на одному з пам’ятників померлим я побачив старе фото нашого села – вид від магазину до клубу і церкви. Це фото якимось чином приклеїли майстри до пам’ятника Оврашко Надії Євгенівни, 1903 р.н. Два тижні витратив на пошуки оригіналу цієї світлини, опитав більше п’ятдесяти людей. Належала вона Миколі Даньку, який і розповів про свого рідного дядька Оврашка Сергія Сергійовича (1.01.1926 – 6.01.2007).
Його в часи Другої світової забрали остарбайтером в Німеччину на примусові роботи. Там за якусь провину йому винесли дуже суворе покарання і направили в табір смерті Заксенхаузен. З ним там був і в’язень із Норвегії. Він у березні 1945 р. попросив написати йому супровідного листа від свого імені, щоб його не вбили або не відправили в ГУЛАГ росіяни, якщо він до них попаде. Сергій, якому тоді було якихось дев’ятнадцять років, такого листа написав, віддав йому, і більше про того норвежця він нічого не чув.
Лист Сергія Оврашка зберегли вдячні діти його побратима-норвежцяФото: надане Миколою Чирковим
Сам повернувся додому. Він був технічно грамотний. Працював телевізійним майстром, потім на київському заводі «Арсенал». Купив машину Москвич-410, з високим кліренсом – якраз для сільської місцевості. Придбав найкращий на той час фотоапарат ФЕД. Постійно з дружиною літом приїжджав білим москвичем у В’юнище до матері Надії Євгенівни і до брата Володимира. Завдяки йому збереглося багато світлин з с.В’юнище.
А вже в той час, коли було затоплене село В’юнище, із посольства Норвегії йому прийшов виклик. Він перелякався на смерть! Однак його чекали приємні події.
Сергій Оврашко багато фотографував рідне В’юнищеФото: надане Миколою Чирковим
Виявляється, в Норвегії діти після смерті свого батька перебирали документи і знайшли аркуш пожовклого паперу. Це й був той лист, який написав Сергій Оврашко для їхнього батька, коли вони були в Заксенхаузені.
Після співбесіди в посольстві, де він розповів про жахіття виживання в концентраційному таборі і як вони товаришували з норвежцем, підтримували один одного і дивом залишилися живими, з’ясувалося, що діти запросили його з дружиною Надією на гостини в Норвегію. Потім і самі приїздили сюди, в Україну.
Дуже шкода, що вже не можна дізнатися всіх подробиць, навіть прізвища цього товариша з Норвегії. Можливо, про це щось знали діти Сергія Сергійовича – донька Людмила та син Олександр, але й вони вже покійні.
Микола Чирков, уродженець с. В’юнище
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
