Під час карантину ми всі відчули, як це – бути ізольованим від світу, днями сидіти в чотирьох стінах. Багатьом досить важко. Дехто апелював: мовляв, а он молоді мами взагалі щонайменше на кілька років мають відійти від нормального життя, поки перебувають в декреті – й нічого страшного.
Але хіба насправді мають? Виявляється, це питання вибору, і якщо ти справді хочеш жити насичено, це можливо у будь-яких обставинах. Переяславка Катерина Томчук (25 років) спеціально для нашого сайту написала текст про те, як декрет змінив її життя.
Почну з головного – життя у декреті однозначно є. У мене навіть склалося так, що воно зараз розмаїтніше, ніж будь-коли до того. Раніше я була заручницею стереотипу про те, що жінка в декреті втрачає можливість реалізуватися, що бути мамою і, не дай боже, просто домогосподаркою – непрестижно, і взагалі, виховувати дітей, варити борщі й підтримувати порядок у родинному гніздечку – це все треба робити так, поміж ділом. Реалізацією у моєму розумінні була просто діяльність поза домом. Під час вагітності я ще працювала в рекламному агентстві. Добре пам’ятаю слова мого керівника: «Ну скільки ти просидиш у тому декреті? Рік і повернешся?». Тоді я була впевнена, що так і буде.
Звільнилася за кілька місяців до декрету. Вагітність змушує зробити своє самопочуття пріоритетним аспектом. Вирішила, що насолоджуватися цим періодом я хочу на травичці біля водойми з гарними книгами і можливістю спати досхочу, а не сидіти за комп’ютером у задушливому офісі. Це було правильним рішенням.
Одного теплого жовтневого дня півтора року тому у нас народився малюк. Усі довкола попереджали, що все зміниться з появою дитини. Але я й подумати не могла, що так кардинально. Наше щастя, що ми з перших днів формували режим дня Вані. Популярне нині природне батьківство з безладним годуванням – не наша історія. Режим дозволив мені сміливо виходити з дому на 3-4 години, щоб побачитися з друзями, сходити на побачення з чоловіком. Цю щотижневу традицію, до речі, започаткували саме з появою малого. І досі її підтримуємо. Нам пощастило, що бабусі й дідусі сина живуть близько і завжди раді побути з ним, – це величезна допомога.
Коли розумієш, скільки у тебе тепер додаткової відповідальності та завдань, починаєш цінувати свій ресурс і вкладатися у себе. «Забивати» на свої потреби через брак часу, то як казати, що у тебе в автівці порожній бак, але ти не зупинишся заправитися, бо дуже поспішаєш. Без енергії час втрачає значення. Так у моєму житті з’явилися нові звички. Такі як, приміром, регулярні фізичні навантаження. Деякий час займалася з тренером у спортзалі, згодом сама. Утім, своє в плані спорту знайшла на онлайн-фітнес-курсі нашої землячки Анастасії Ковальової. Вона дуже тямуща тренерка саме для жіночої аудиторії. Це вагома особливість, бо у жінок є цикл і специфічний гормональний фон, які часто ніхто з тренерів не враховує.
Також, коли є настрій, ходжу на йогу в Yoruma Сlub.
У моєму житті з’явилася медитація. Спочатку я вважала, що це заняття не для простих людей, бо надто складно, майже нереально заспокоїти «балакучий розум». Та відкрила для себе динамічну медитацію, яку розробив Ошо, індійський містик. Ця техніка розроблена саме для сучасної людини і є підготовчою технікою до медитації. Сам автор зазначав: «Динамічна медитація – це лише підготовка до справжньої медитації. Щоб медитація стала можливою, треба виконати певні умови. Не вважайте, що дихання і катарсис – це медитація. Це тільки вступ, введення. Справжня медитація починається лише тоді, коли припинена будь-яка діяльність – діяльність тіла і розуму». За словами Ошо, динамічна медитація позитивно впливає як на здоров'я, так і на соціальну активність. Практика динамічної медитації перетворює гнів у співчуття, прибирає нав'язливі риси, призводить до зменшення агресивності і депресії. Ошо стверджував, що більшість хвороб з’являються через придушення емоцій. І Фройд так вважав, до речі. Тож така медитація – дуже ефективний інструмент вираження своїх хвилювань, а також спосіб розслаблення.
Про медитацію відомо багато позитивних речей, та коли практикуєш, розумієш, що це ще корисніше, ніж усі говорять.
У декреті я знайшла час для творчості. Я завжди любила писати – колись поезію, тепер прозу. Зараз вражаючий ефект на мене справляє «Шлях митця» Джулії Кемерон – це практичний курс, розрахований на 12 тижнів щоденних занять, який допомагає митцю-початківцю, розгледіти і розбудити в собі нові, несподівані таланти. Під час проходження курсу я створила блог. І навіть почала працювати над книгою. Це буде збірка пов’язаних між собою есе – особистих історій про все, що лишило відбиток у моїй свідомості. До речі, освоюю письменницькі навички з книгою Марка Лівіна «Сторітелінг для очей, вух і серця». Це книга жанру нон-фікшн, яка не тільки поглиблює розуміння тексту, але й дає практичні поради з їх написання. «Немає у світі нічого могутнішого за хорошу історію», – казав Тіріон Ланістер з улюбленої «Гри престолів». У США дітей з молодших класів вчать сторітелінгу, бо мистецтво захопливо розповідати у будь-якій галузі зараз високо цінується. Це актуально для будь-якого фахівця.
Осередком моєї реалізації також став дім. Звісно, материнство сконцентровує жінку на побуті. І до цього аспекту життя я тепер теж ставлюся творчо. Відчуття дому дарує особлива атмосфера, а не просто житлове приміщення. І тут вже жінці є де розгулятися. Кулінарні хитрощі, сервірування, облаштування побуту. Створення затишного робочого простору для себе. Аромалампа, невеликі колонки та естетичний інвентар для миття посуду – деталі, які змінюють ставлення до процесу його миття. Така дрібниця, але ж брудні каструлі – річ щоденна. А те, з чим так часто маємо справу, має приносити гарні емоції. Це ціла філософія – продумувати всі ці повсякденні дрібниці. Я люблю збирати у себе гостей, родину. Щиро радію, коли бачу, що всім тут добре, затишно.
Материнство принесло в моє життя багато цінних нововведень. Все-таки є жіноча природа і є жіноча особистість. Декретна відпустка – це ідеальний час, щоб приділити увагу як одному, так і іншому аспекту, реалізувати їх сповна, знайти ідеальну пропорцію між ними. Та головне – навчитися жити у стані задоволеності усім, що робиш.
