Картини прикрашають помешкання і додають йому затишку. В інтер’єр кухні прекрасно вписуються натюрморти з овочів і фруктів, вітальні – міські пейзажі й абстракції, спальні – ніжні квіти. Хтось купує авторські роботи. Також можна придбати надруковану репродукцію будь-якого витвору мистецтва або ж намалювати самому за номерами на полотні. А традиційні вишиті рушники вже частіше замінюють картинами, вишитими нитками й бісером. Тож чим декорують стіни в оселях мешканці Переяславщини?
Тамара Харченко, 58 років, місто:
– Зараз на стінах їх небагато, бо минулого року робили ремонт, то малоцінне склала на антресолі. Лишила кілька своїх вишивок хрестиком, невеличкий осінній пейзаж із дрібних камінців янтарю – колись купили у Львові на згадку. Як сувенір із Єгипту років п’ять тому привезла картину з морським пейзажем. Невеличка, як листок альбому, намальована на полотні. Але вже вдома знайома сказала, що це так званий «накат», а не авторська робота художника. Але ж картина красива, схожа на справжню, навіть мазки видно. Ще є кілька картинок, які мені діти, ще школярами, дарували на 8 Березня. Зараз вони одружені, живуть окремо, а їхні подарунки висять у мене в спальні.
Василь Онопрієнко, 61 рік, с. Горбані:
– Вже тривалий час проживаю переважно у рідних Горбанях. Потрібно доглядати за старенькими батьками. На жаль, батько Григорій Васильович трохи більше місяця тому помер. Йому було вже 84 роки. А раніше він товаришував з відомим київським художником Анатолієм Постоюком. У нашому селі у нього вже багато років є дача, де він щороку живе у теплу пору. То у різний час подарував батькові кілька картин. На них і наш луг, і кулі кукурудзи, квіти... Батько навіть мені якось подарував його картину на день народження. Оці картини у нас найкращі.
В’ячеслав Лоха, 41 рік, місто:
– Є чотири картини з переяславськими краєвидами та зображенням історичних будівель. Усі авторські, дві з них – Романа Мотузка: «Трубіж» та «Сонячний день». А ще є картина на мисливську тему – гончі собаки оточили дикого кабана, це робота харківського художника Івана Малиша: її він подарував моєму батькові Анатолію Анатолійовичу на початку 1980-х. Мрію зробити підбірку зі старих фотографій Переяслава (виконаних чи олівцем, чи на полотні – сучасні технології це дозволяють) і виділити для неї окрему кімнату в будинку. Нещодавно подібну роботу – із зображенням Покровської церкви – подарував куму. Вийшло цікаво.
Ольга Євтушенко, 68 років, с. Переяславське:
– Мій дім прикрашають картини, я їх сама вишивала. Наприклад, одна – корзина з квітами й метелики біля них, а інша – котик і маки, вишиті хрестиком. А ще в мене 12 маленьких подушечок і 14 великих – всі наволочки на них вишила. Дітям, а в мене їх п’ятеро, на весіллях стелила вишитий рушник «На щастя, на долю». Кілька років як почала вишивати бісером. Є в мене ікона святої Ольги, це моя покровителька, вишила бісером. Ікони святого Миколая, Божої матері вишила колись хрестиком. Зараз у мене є незакінчена робота – «Таємна вечеря», думаю, що вистачить сил її закінчити. Вишивала свого часу моя мама, я в неї навчилась, однак зараз рідко берусь за вишивку – зір підводить.
Олена Мікула, 45 років, місто:
– Картин у мене багато, але всі лежать у ящиках і пакетах. Просто я винаймаю житло, і господарі не дозволяють бити в стіни цвяхи. Найбільше в мене власних робіт. Є близько 15 картин із засушених рослин. Техніка називається ошибана. Також маю три авторські картини, намальовані олійними фарбами під час пленеру в музеї просто неба. А цього літа брала участь у пленері «Подих акварелі». Купила роботу його учасниці Юлії Птах-Дейнеко із Бучі. На ній зображена наша дзвіниця. Загалом маю близько десяти картин аквареллю. Є в мене авторська картина Людмили Степанян із Борисполя. Вона започаткувала акцію «Енергообмінник». Художники з різних куточків країни обмінюються своїми роботами. Вона мені вислала свій пейзаж аквареллю.
Галина Малик, 69 років, с. Світанок:
– Я все життя пропрацювала вчителькою у Світанківській школі. Як пішла на пенсію і з’явилося більше вільного часу, почала частіше вишивати картини. Зараз вдома таких маю понад десяток, по одній картині подарувала своїй доньці Ларисі та її сину Ярославу. Триптих «Орхідеї» подарувала сину Ярославу, а вишиті «янголятка» – його двом донькам – Ксенії та Марійці. Вже сорок років, як залу мого помешкання прикрашає велика різьблена по дереву картина, на якій зображено красеня-оленя. Її подарували куми Олена та Володимир Макари (до слова, Володимир Богданович – колишній директор нашої школи). На покуті цієї кімнати висить дерев’яна картина-ікона Матері Божої. Її подарував наш односелець, друг мого чоловіка Анатолія – Іван Чередніченко. А ось картину-пейзаж купили і почепили теж в залі наші діти, після того, як ми там зробили ремонт. Вона мені нагадує краєвиди Ковалина, звідки я родом.
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу (там актуальні новини Переяславщини) та стежте за нами у фейсбуці
