Ще перед новорічними святами переяславці бідкалися, що справжньої зими чи й варто виглядати, мовляв, сніг якщо й побачимо, то лиш на картинках. Але сталося саме так, як і багато років до того: морози і снігопади прийшли несподівано.
Як очевидно, комунальники до такої погоди традиційно не були готові. Зате скільки радості в дітей і дорослих, які останніми днями ділилися у соцмережах знімками своїх снігових шедеврів. Про великі снігопади, які прийшли кому на втіху, а кому як клопіт журналісти Переяслав.City розпитували у жителів Переяславщини.
Данило Ладохін, 12 років, місто:
– Я саме такої зими і хотів. Люблю, коли багато снігу! Ми з хлопцями годинами пропадаємо на гірках, майже щодня катаємось на льодянках. Не подобаються тільки сильні морози, але ми на вулиці весь час рухаємось, то нам зовсім не холодно. А кілька днів тому ходив з татом до лазні, було особливо класно після парної стрибати в м’які кучугури снігу, він якраз випав. Такий пухнастий! Один недолік сніжної погоди – доводиться часто розчищати доріжки біля будинку. Коли приходжу додому, допомагаю в цьому батькам.
Віктор Коркач, 48 років, місто:
– З одного боку я радію такому снігу. Підніметься рівень води в річках, колодязях. На полях буде багато вологи і відповідно хороший урожай. І за дітей радісно. Нарешті вони відірвалися від комп’ютерів і покаталися на гірках, пограли в сніжки. З іншого боку я як очільник комунальної служби через таку погоду, бувало, спав по три години. І мої працівники також. Містяни невдоволені роботою комунальників, але ніхто не задумується, що у ВУКГ – два автомобілі й три трактори МТЗ, яким понад 30 років. У 2020 році не закупили заплановані 120 тонн солі, тому піскосуміш була не тієї концентрації, що потрібно. Зараз закупили сіль, завезли пісок. Містом їздити можна, щоб там хто не казав. І я вдячний меру Вячеславу Саулку, який розуміє ситуацію і тому планує закупити якісну техніку для комунального господарства.
Анатолій Дима, 55 років, с. Вовчків:
– Така сніжна й холодна зима дає різні відчуття. Для мене, як для підприємця, що має багато різноманітної техніки, погода створює певні проблеми: буває, що машини не заводяться або буксують у снігу. Зате як для людини, що любить активний відпочинок, великі сніги – радість і задоволення. П’ять років тому я купив снігохід. І зараз кататись на ньому дуже гарно. Можна долати замети, кучугури на великій швидкості без будь-якого ризику застрягнути. На снігоході катаються мої діти, друзі, катаю онуків. Проте найбільше люблю їздити сам. Недавно на засніженому полі розганявся до
Тетяна Марченко, 67 років, місто:
– Я живу у квартирі на Леваді, то до мого третього поверху снігу ще не намело (жартує). Та хіба ж це й сніги? Раніше були сильніші хуртовини, кучугури намітали під самий дах. Звичайно, це було клопітно, бо хати треба було топити сильніше, стежки лопатами розчищати. Тепер ось кілька років снігу путнього не було, то й урожаї погані, бо земля суха. А це як багато снігу, то й добре. Біда, що ходити слизько, так я стараюся такі дні пересидіти вдома. Добре, що діти та внуки провідують, хліб та молоко з магазину приносять. Вони радіють такій зимі, розказали, біля своєї школи в центрі вже ліпили сніговиків.
Олександр Кулічевський, 15 років, с. Чопилки:
– Навчаюся у дев’ятому класі Ташанської школи. Звичайно, коли цієї зими засніжило, почалися морози, як і багато моїх однолітків, зрадів цьому. Адже зими в останні роки не завжди такі, а ми полюбляємо зимові види спорту чи просто розваги за такої погоди на свіжому повітрі. На ставку у нашому селі, який замерз, зробили гарний хокейний майданчик. Граємо майже щодня, поки не пішло тепло. Шкода лише, що молоді мого віку у селі не багато. А ще катаємося на лижах та на мішках із сіном. Гірки для цього у нашому селі є дуже гарні.
Любов Ткаченко, 53 роки, с. Мазінки:
– Звісно, що зраділа. Адже завдяки нинішнім великим снігам я пригадала своє дитинство, коли по кучугурах-заметах брела до школи, а після навчання каталася на лижах чи санчатах. Тоді ніхто не лякався ані заметілі, ані тріскучих морозів. Не те, що зараз, коли погіршуються погодні умови, то школи закривають, а учнів переводять на дистанційне навчання. Я працюю завідувачкою дитячого садочка «Ягідка». У ньому 16 вихованців. У негоду відвідуваність садочка значно знижується. Щодо зимових розваг дітвори нашого села, то вони спускаються, на чому тільки можна, із засніженого кургану, що поруч із сільським кладовищем. А щодо доріг у наших Мазінках, то вони ретельно розчищаються від снігу технікою ФГ «Роздобудько», СГ «Альта» та СТОВ «Старинська птахофабрика». Особливо я дякую Валентину Роздобудьку, безоплатно надає техніку для розчистки ще й подвір’я нашого садочка.
