Патрулювали разом місто, а згодом стали подружжям. Олег та Ірина – перша сімейна пара в Переяславі, яку поєднала служба в патрульній поліції. До того ж молодята одружилися в незвичну дату – 21.02.2021.
27-річний Олег Бабак родом із Черкащини, але давно мешкає в Переяславі. Закінчив місцевий педуніверситет, служив у Національній гвардії України, після цього пройшов піврічні курси підготовки патрульних поліцейських. У секторі реагування патрульної поліції працює три роки. Його обраниця, 21-річна Ірина (у дівоцтві Глоба), родом з Улянівки. У патрульній поліції – більше року. Паралельно зі службою навчається в Національній академії внутрішніх справ на юридичного психолога.
– Познайомилися на роботі. Інколи працювали в одній зміні, згодом стали напарниками, – розповіла Ірина про розвиток стосунків. – Працювати з Олегом було комфортно. Він серйозний, відповідальний і надійний напарник, а це в нашій роботі дуже важливо. Ми деякий час спілкувалися, а потім почали зустрічатися. Через два місяці він запропонував одружитися.
Олег освідчився коханій у червні минулого року. Поїздка в ліс по гриби перетворилася на романтичний сюрприз.
Олег оригінально освідчився коханій Фото: Надане Іриною Бабак
– Олег подзвонив і сказав, що ми їдемо по гриби. Які гриби? На мені був спортивний костюм, білі кросівки, так і поїхала, – каже Ірина. – Нас забрав автомобілем спільний товариш. У лісі Олег вийшов, сказав, що хоче походити, подумати, а ми поїхали далі. Це було дивно, але я ні про що не здогадалася. Згодом зателефонував другу і сказав, що знайшов поляну з грибами. Ми пішли лісом до того місця, мої білі кросівки стали брудними... І тут я побачила поляну, прикрашену повітряними кульками. Там стояв столик із шампанським, ролами. Олег був у костюмі із букетом у руках. Я такого навіть уявити не могла. Він став на коліно, говорив красиві слова, запропонував руку і серце. Я відповіла «так!»
Закохані не поспішали з весіллям. Вирішили, що Ірині треба спершу довчитися. Але втрутилася красива дата.
– Я звернула увагу на дату 21.02.2021. Вона мені сподобалася. До того ж 21 лютого відзначають День жіночого щастя. Ми порадилися з Олегом і подали заяву на реєстрацію шлюбу, – розповіла дружина.
На церемонію одруження Ірина одягла брючний костюм молочного кольору, а Олег – класичний сірий та білу сорочку. Відсвяткували весілля вдома у родинному колі. Пізніше планують романтичну поїздку за кордон.
Весілля 21.02.2021Фото: Надане Іриною Бабак
Ірина Бабак розповіла, як потрапила до патрульної поліції.
– Працювати в поліції – моя дитяча мрія. Мені подобалася форма, уявляла себе в ній, – згадує з усмішкою. – Коли сказала батькам, вони не зраділи. Мама намагалася відмовити, але я все одно вступила в академію внутрішніх справ. На другому курсі прийшла на практику в переяславський відділ поліції. Побула місяць, сподобалося, залишилася працювати у відділі кадрів. Під час роботи в мене виникло бажання піти на курси патрульних поліцейських. Забрала документи з академії, бо не можна було навчатися і там, і там. Пізніше поновилася, але на другий курс, тобто втратила рік.
Щоб потрапити до патрульної поліції, Ірина пройшла всі етапи відбору: фізпідготовку (біг на 100 метрів, біг на тисячу метрів, віджимання, прес), військово-лікарську комісію, психологічний тест.
– За фізпідготовку не переживала. Тренувалася у селі з татом. Я бігла, а він їхав позаду мене автомобілем і підганяв (сміється). Усі питали: «Що ти натворила, що тебе так ганяють?» Коли здавала нормативи, тато їздив зі мною. Кілометр бігли у лютому. Я наковталася холодного повітря, закашлялася. Зупинилася і хотіла зійти з дистанції. І тут батько: «Ти що, біжи!» За його підтримки добігла і вклалася в норматив.
Навчання тривало пів року в Хотянівці за Києвом. Жили в казармах, чоловіки й жінки були в рівних умовах, ніяких поблажок. Це була школа виживання. Я приїжджала додому і плакала. Батьки казали: сама захотіла, то йди до кінця. Було важко фізично, але більше – морально. У моїй групі з 30 осіб навчалися люди віком від 18 до 45 років. Переважно чоловіки, лише п’ятеро дівчат. Жорстка атмосфера: ніхто нікого не підтримував, були і«підколи», і образи. Усі дівчата довчилися, але тільки я і моя подруга стали патрульними – зауважила дівчина.
Подружжя патрульнихФото: Надане Іриною Бабак
Подружжя не приховує: під час служби трапляється багато неприємних ситуацій, а інколи й небезпечних.
– Колись я приїхав з напарником на виклик, а господар, раніше судимий, спустив на мене вівчарку. Закінчилося двома укусами за ногу, – пригадав Олег. – Часто патрульних викликають до людей у нетверезому стані. Торік пізньої осені був такий випадок: молодий чоловік лежав на землі біля «Критого ринку». Ми з майбутньою дружиною приїхали на виклик.
Молодик поводився агресивно, ображав поліцейських і медпрацівників. Залишити його не могли, бо холодно, а витверезників у нас немає. Довелося везти додому – в село на Переяславщині. За правилами, перед тим, як посадити людину в службове авто, патрульні мають провести поверхневу перевірку й надягти їй наручники. На місці події зібрався гурт спостерігачів, і не всі зрозуміли наші дії. Деякі почали звинувачувати: «Що ви його катуєте!» На жаль, ми стикаємося із такою неприязню і неповагою до поліцейських.
А колись патрулювали трасу в темну пору і помітили автомобіль, у якого не світилися задні габаритні вогні. Водій не реагував на наші неодноразові вимоги зупинити авто. Переслідували порушника близько семи кілометрів на високій швидкості. Зупинили шляхом блокування автомобіля. За таке правопорушення водія позбавили водійського посвідчення.
Попри такі неприємні ситуації в роботі, Ірина й Олег впевнені, що знайшли своє покликання. Їм подобається приносити користь і допомагати людям.
