Юлія Димка (29 років) родом із Чернівецької області. У Переяслав приїхала близько п’яти років тому за направленням як лікарка з медицини невідкладних станів. Працює на станції екстреної медичної допомоги, квартиру винаймає в місті. Як вплинула епідемія коронавірусу на її роботу й особисте життя, розповіла журналістці Переяслав.City.
Виїзди до хворих на COVID-19
– У моїй родині лікарів не було. У школі я любила біологію і вступила в медичний коледж у Чернівцях. Згодом закінчила Тернопільський медуніверситет. Навчалася на бюджетній формі, тож після шостого курсу мене розподілили до інтернатури Національного університету охорони здоров’я України в Києві. В інтернатурі є заочна форма – стажування на базі закладу охорони здоров’я. Так потрапила до Переяслава. Відпрацювала три роки та вирішила залишитися. У Переяславі вже маю друзів, кумів, похресницю, – розповідає Юлія Димка в робочому кабінеті.
Пояснює, як влаштована робота станції екстреної меддопомоги. Звернення надходить на службу "103". Диспетчер приймання викликів збирає необхідну інформацію про хворого. Далі диспетчер напрямку обирає бригаду, яка розташована найближче до місця виклику. Остання отримує повідомлення на планшет, де вказана причина звернення та контактні дані пацієнта, і вирушає до нього.
Юлія Димка розповідає, як готуються бригади до відвідин хворих на COVID-19:
– Коли на Переяславщині зафіксували перші випадки захворювання на коронавірус, кілька наших бригад переорієнтували на боротьбу з цією хворобою. Зокрема, моя 707-ма бригада почала виїжджати на виклики до пацієнтів із симптомами коронавірусної інфекції та підтвердженим COVID-19. На початку епідемії ми не мали достатньо засобів захисту. У нас були тільки захисні щитки, які придбали волонтери. На виклик йшли по одному: або лікар, або фельдшер. Другий член бригади заходив, якщо пацієнт тяжкий і його потрібно госпіталізувати. У такий спосіб намагалися убезпечитися.
Бригада 707 вирушає на виклик (Юлія Димка у центрі)
– Невдовзі бригади екстреної допомоги укомплектували всім необхідним: і захисними комбінезонами, і респіраторами. Зараз цих засобів удосталь. Але не завжди можна правильно підготуватися до викликів. Диспетчер розпитує про наявність симптомів коронавірусної інфекції, про можливі контакти з хворими – нічого не вказує на COVID-19. Ми виїжджаємо до пацієнта з ознаками інсульту, починаємо обстежувати та виявляємо пневмонію. Відповідно потім у людини підтверджується ковід. Або, наприклад, нас викликали до непритомного пацієнта. Хто може розказати, на що він хворіє?
Люди панікували й викликали екстрену
За словами лікарки, бригади ЕМД нерідко виїжджають на безпідставні виклики. У періоди загострення епідемії їх було більше, ніж зазвичай.
– Кожна людина оцінює свій стан як критичний і вважає, що гірше, аніж зараз, не буває. Нещодавно приїхали на виклик: «Зніміть кардіограму, бо в мене серце болить». – «Як довго болить?» – «Три місяці». Для таких ситуацій є сімейний лікар. Але до нього ж треба записатися, вистояти в черзі. Простіше зателефонувати на «103», розповісти про «критичний» стан і викликати бригаду. Доводиться обслуговувати таких пацієнтів, ми ж не можемо виписати їм штраф. Просимо надалі не викликати безпідставно, бо в цей час комусь може бути значно гірше. У кращому випадку вибачаються.
У періоди загострення епідемії частішали виклики через паніку. Будь-яке підвищення температури, навіть найменше, кашель, біль у грудях – усе це лякало людей, і вони одразу викликали екстрену.
– Були безпідставні виїзди через те, що хворі неправильно користувалися пульсоксиметрами. Міряє – сатурація 75%. При цьому почувається нормально. У виклику бригаді записано: задишка, сатурація 75%, ПЛР-тест позитивний, температура підвищена. Приїжджаємо, міряємо – сатурація в нормі. Просто пацієнт не знав, що холодні руки є причиною заниження показників. І жодної задишки в нього немає, це паніка. Пояснили, і людина заспокоїлася.
Люди самі собі ставили діагнози, приписували лікування. «Я хворію 15-й день, пропила треті антибіотики, нічого не допомагає». Я кажу: «І не допоможе, бо це вірусне захворювання, яке не лікується антибіотиками». – «А моя знайома пила такі препарати та вилікувалася». Може, в неї була пневмонія?! У більшості випадків доводилося заспокоювати та консультувати людей.
Зросло і фізичне, і психологічне навантаження
Юлія Димка каже, що епідемія суттєво позначилася на роботі бригад ЕМД. Зросло навантаження: і фізичне, і передусім психологічне. Найтяжче було під час останньої, третьої хвилі коронавірусу. Бригаді 707 доводилося стикатися з критичними ситуаціями.
– Перша хвиля була відносно спокійною, ми її майже не помітили. Під час другої хвилі, у листопаді-грудні, хворіли переважно люди віком старше 60 років. Вона була розтягнутою. Третя хвиля, яку спричинив британський штам вірусу, була найагресивнішою, багато тяжких форм. Крім того, вірус вражав молодших – віком 45-50 років.
У спокійні часи ми госпіталізовували людей із сатурацією 92%. Під час третьої хвилі критично не вистачало місць у лікарні, то брали із сатурацією 88-89%. Бувало таке, що зранку заступала на зміну, а місць у лікарні вже не було. А ще ж до вечора працювати. Добре, якщо стабільні пацієнти, а якщо ні? Дуже важко казати людині, у якої задишка, страх, що для неї немає місця. Це сприймається так, ніби її життя неважливе.
– Люди були налякані, і їх можна зрозуміти. Ми реагували спокійно, вислуховували, але чим могли зарадити, якщо це не залежало ні від нас, ні від керівництва лікарні? А бувало, приїдемо на виклик, а в людини сатурація 70 або 60. Вона задихається, терміново потрібна киснева терапія. Кажемо про госпіталізацію – ні в яку. Пояснюємо, вмовляємо. Категорично ні. А ми ж не можемо насильно забрати людину! Здебільшого це були літні люди, для яких краще померти вдома, ніж у лікарні. Бувало, що діти таки вмовляли на лікування.
За словами лікарки, буває складно розмістити в стаціонарах не лише хворих на COVID-19, а й інших пацієнтів.
– Дуже багато людей з інсультами. А якщо інсульт і коронавірус разом, то це взагалі критична ситуація. Не кожна лікарня бере таких пацієнтів. Найчастіше веземо в Боярку, – каже Юлія Димка і пояснює, як відбувається кооперація з іншими лікарнями. – Ми телефонуємо диспетчеру, повідомляємо симптоматику пацієнта, яка сатурація, чи є пневмонія, температура, чи підтверджений ковід. Він обдзвонює різні лікарні в пошуках місця.
Соматичних (неінфекційних) пацієнтів приймає лікарня в Борисполі. Хворому одразу роблять експрес-тест на COVID-19. Може не бути симптомів ковіду, а результат тесту виявиться позитивним, тоді нам відмовляють у госпіталізації, шукаємо іншу лікарню.
– У нас був виклик, який тривав шість годин! У чоловіка діагностували аритмію. Надавали меддопомогу вдома, ритм то відновлювався, то зривався. Повезли в Бориспільську лікарню. Дорогою ритм відновився. У Борисполі його не взяли – все ж нормально, навіщо займати місце, якщо їх і так обмаль? А ми ж не можемо залишити чоловіка на вулиці. Диспетчер запропонував Інститут серця в Києві. Але ж пацієнт не потребує серйозного лікування. Зрештою, відвезли в Бровари, він наполягав, що почувається погано.
Назад пацієнтів не відвозимо. Обслуговуємо все Лівобережжя Київщини: Яготин, Згурівку, Березань, Баришівку, інколи Бориспіль та Бровари. Якщо звільнилися, нам можуть кинути виклик будь-куди. Наприклад, привезли пацієнта в Бориспільську лікарню. Телефонує диспетчер: у Броварах у громадському місці людина знепритомніла. Мусимо їхати негайно.
Була готова до хвороби
Юлія Димка перехворіла на коронавірус у листопаді минулого року, під час другої хвилі. Каже, була готова до цього.
– Хвороба легко минула. Симптоматика звичайного ГРВІ. Тільки температура підіймалася до 39, і зник нюх. Лікувалася чаями, а за високої температури пила жарознижувальні препарати. Перші симптоми хвороби з’явилися якраз після зміни. Тобто добу їздила з бригадою, але, на щастя, нікого не заразила. За день до цього гуляла з 6-місячною похресницею. Переживала, щоб вона не захворіла, – обійшлося. Багато колег перехворіли, але, слава Богу, без втрат.
Каже, що вакцинувалася однією з перших. Незабаром отримає другу дозу вакцини.
– Перед щепленням я здала аналіз на виявлення антитіл до COVID-19. У мене був досить високий рівень. Але я твердо вирішила вакцинуватися. Є нові штами вірусу, я не знаю, як мій організм на них відреагує. Рекомендую вакцинацію своїм батькам, вони ще не входять у групу ризику, родичам, друзям. Вона не гарантує, що людина не захворіє, але це точно буде у легшій формі.
Цікавлюся у лікарки, як вона релаксує після морально важкої роботи.
– Відпочиваю з друзями, люблю подорожувати. Нещодавно повернулася з Грузії. Вражена природою і гостинністю місцевих жителів, – каже вона і дивиться на екран смартфона. У пацієнта інсульт. Бригада 707 негайно вирушає.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
