Протягом року наша газета «Вісник Переяславщини» ілюструвала перші шпальти знімками із найголовніших та найактуальніших подій. Підбиваючи підсумки 2019-го, Переяслав.City відібрав 12 найкращих із них. Давайте разом пригадаємо, про що ми писали, що активно обговорювали люди, чим жили місто та район у році, що минає.
Січень. «Перший Артем, а за ним Єва»
У другому номері «Вісника» ми повідомили про перших новонароджених року. 4 січня о 3.45 у пологовому відділенні Переяслав-Хмельницької ЦРЛ жителька Гайшина Віта Рижко (на фото ліворуч) народила хлопчика. Його назвали Артемом. Тоді поділилася із журналістом таким: «Учора, коли йшла у пологовий будинок, зустріла на території лікарні знайому, з якою раніше працювала на норковій фермі. А вона мені й каже: «Давай-давай, у цьому році ще ніхто не народжував, будете перші». Так і сталося».
Через пів години після Артема на світ з’явилася Єва – перша дитина в родині переяславців Дмитра та Оксани Журбів (Оксана на фото праворуч).
Лютий. «Одружилися в музеї»
Чи не найприємніше, найромантичніше свято лютого – День закоханих. 14 лютого у Переяслав-Хмельницькому відділі ДРАЦС зареєстрували шість шлюбів. Дві церемонії одруження відбулися в музеї просто неба.
Олександр Задорожній здивував свою наречену Аліну Кузьменко (на фото). Про одруження вона дізналася за пару годин до події. «Уранці Саша викликав для нас таксі, – розповіла Аліна. – Таксист подарував мені квіти, сказав, що в них акція до Дня закоханих. Ми під’їхали до моєї роботи, і тут Саша каже, що в нас ще є час, можна погуляти. Я ледве стримувала роздратування (за «легендою», Аліні повідомили, що цього дня на її роботу приїжджають високопоставлені гості – ред.). Я запізнююся на роботу, а йому захотілося покататися! Коли під’їхали до ДРАЦСу, запитала іронічно: «Ми що, одружуватися будемо?». І виявилося, що так!».
Березень. «Війна вбиває, а пам'ять живе»
23 березня у Переяславі відкрили пам’ятний знак учасникам АТО. На його гранітній плиті викарбувано дев’ять імен чоловіків, які загинули, захищаючи батьківщину на Сході. Прообразом пам’ятника став Олександр Чабаненко, колишній житель села Переяславське. Він загинув під Артемівськом 7 травня 2015 року. Йому було 29. На урочисте відкриття приїхала Марина Порошенко із подарунками для дітей героїв. Сфотографувалася із найменшими – Домінікою Догою, Максимом Гриценком, Сашею Довгою та Нелею Лазенко.
Квітень. «Розмалюємо писанку разом»
Напередодні Великодня гвардійці Міжнародного центру Нацгвардії та вихованці переяславського ліцею-інтернату «Патріот» провели флешмоб «Розмалюємо писанку разом». Допомагала у цьому народна майстриня, знана писанкарка Переяславщини Ліна Шевченко. Її роботи експонуються в Японії, Франції, країнах Східної Європи.
Травень. «Так довго йшли листи»
На Переяславщині проєкт Державного архіву Київської області «НепрOSTі листи» найактивніше підтримали в Єрківцях. Під час урочистостей до Дня перемоги тридцятьом жителям цього села вручили листи, відправлені під час війни понад 75 років тому. Відправники – люди, яких силоміць відправили на роботи до фашистської Німеччини. На фото – Надія Заглада читає листа від свого дядька Володимира Яременка.
Червень. «Кирилові п’ять років. Назавжди»
Ця трагічна подія сколихнула не лише Переяслав, а й всю Україну. 5 червня поховали 5-річного переяславця Кирила Тлявова. Він помер внаслідок кульового поранення. Розслідування вбивства тривало понад пів року. 6 грудня ДБР оголосило, що зібраних доказів достатньо, аби висунути обвинувачення чотирьом підозрюваним. Як відомо, трагедія сталася через те, що п’яні поліцейські вирішили розважитися, стріляючи у бляшанки.
Журналістка «Вісника» Олена Матвієнко написала у репортажі з похорону хлопчика: «Бабуся Кирила не витримала – її забрала швидка. А батько й мати, хоч і були на межі втрати свідомості, але від госпіталізації відмовилися. Тож біля них весь час були медики. За Кирилком плакали не лише рідні та знайомі, а й ті, хто його зовсім не знав. Труну з тілом загиблого хлопчика до цвинтаря несли на руках. Біля місця, де куля поранила Кирилка, поклали квіти та дитячі іграшки».
На фото – Кирилко з мамою Тетяною.
Липень. «За новою технологією»
У липні в нашому місті провели ямковий ремонт дорожнього покриття за допомогою спеціальної установки УЯР-01. Використовувалася нова технологія, яка не потребує фрезування, коткування та інших допоміжних операцій. Установка сама готує асфальтову суміш із спеціальної бітумної емульсії та щебеню. Такі технології дають змогу зекономити значні фінансові ресурси та час. Як зазначили у міській раді, ремонти провели, щоб переконатися у ефективності застосування цієї техніки.
Серпень. «Медовуху пили, кавуни їли»
17-19 серпня у Хоцьках фермер Володимир Бузницький влаштував всеукраїнський еко-фестиваль «Медовий баштан». Цей унікальний захід відбувався уже другий рік поспіль. З-поміж багатьох розваг там можна було скуштувати різноманітні хмільні напої. Іннеса Лесик, яка потрапила в кадр нашого журналіста, торгувала продуктами з пасіки свого свекра. У нього вона одна з найбільших у Хоцьках.
Вересень. «П’ятсот дітей проїхали площею»
Як завжди, насичено та масштабно відзначити День міста у Переяславі. Протягом двох днів (20-21 вересня) у місті провели багато цікавих заходів, урочистостей, концертів, виставок. Зокрема, оригінальним видався парад дитячих транспортних засобів. Він проводився вперше. Діти їхали центральною площею на велосипедах, самокатах, скейтах, роликах, візочках та інших засобах пересування. Загалом у параді взяло участь пів тисячі дітлахів. Всі отримали солодкі подарунки.
Жовтень. «Ми це зробили»
З 20 вересня по 1 жовтня на Переяславщині працював волонтерський табір проєкту «Будуємо Україну разом». Місцеві та приїжджі волонтери облаштували молодіжний простір і допомогли з ремонтом осель двом сім’ям. «Я дуже задоволений. Ми зробили навіть більше, ніж планували, – сказав голова ГО «Джем Толока», яка активно співпрацювала з БУРом, Ігор Янчук. – Не очікував, що в нас буде така класна атмосфера». На фото він біля відремонтованого хабу із художницею Любов’ю Трубецькою.
Листопад. «Відродили ферму з руїн»
У селі Виповзки відбудували колгоспний корівник, встановили у ньому сучасне обладнання. Організував та оплатив реконструкцію директор ПП «Земля Переяславщини» Олександр Ярема. Коштувало це 3 млн гривень. «Скільки б це не вартувало, але треба щось робити, бо ще трохи і наші внуки не тільки живої корови не бачитимуть, а й справжнього молока не питимуть», – сказав меценат. Олена Юрчишина (на фото) задоволена новими умовами праці. Сучасне устаткування полегшило її роботу.
Грудень. «Маківка золотом сяє»
2019-й закінчується позитивними новинами. Відомі переяславські майстри Олександр та Роман Литвишки провели реставраційні роботи на дзвіниці Вознесенського собору, пам’ятці архітектури XVIII століття. Виношували цю ідею близько двох років. «Матеріал «під позолоту» – нітрит титану – освіжив кольором верх дзвіниці, – розповів Олександр. – Дехто в соціальних мережах пише: що це ви таке придумали, не було там такого… А я скажу так: подивіться малюнок Шевченка, яка там маківка? Отож». Він приніс до редакції багато фото із дрону. Одне із них і прикрасило першу шпальту передостаннього цьогорічного номера газети «Вісник Переяславщини».
