Коли отримував редакційне завдання – написати про професію сантехніка, ні хвильки не сумнівався, про кого буде ця розповідь, – про мого давнього знайомого Григорія Лябаха, 38 років. Проте відбутися нашій зустрічі все якось заважали численні замовлення Григорія, і навіть коли ми остаточно домовилися про рандеву, все одно воно відбулося пізніше ніж задумувалося.
– Вибачайте, довелося рвонути до Вовчкова, оцінити обсяг майбутніх робіт – там люди хочуть провести в хаті значний ремонт. Оце так воно складається – не до всіх можу попасти, бо ж роботи повно. То коли люди щось просять, відразу питаю: вам у які строки? Якщо кажуть: "А нам – зараз", то не обіцяю. Знаю, що людей засмучую, та що вдієш? Мені й самому прикро.
– Розумію це. А що тебе радує в роботі?
– Колись мій друг-електрик запитав подібне: «Ось я провів електрику в дім, вимикачем клац – і загорілося світло, у всіх на душі радісно і світло. А що ти знаходиш приємного, коли довбешся в каналізації?» Я йому тоді відказав: «Коли після всіх монтажів, зварювань труб я відкриваю кран, і з нього бурхливим потоком тече вода, коли поряд повісили красиве дзеркало, чого ще вчора не було, я радію не менше господарів, бачачи, настільки вони задоволені». Це ж прекрасно – дарувати людям зручності життя!
А ще в мене радість від роботи віднедавна пов’язана із сином: Роману лише 10 років, ходить до 5 класу гімназії, а протягом усього літа їздив зі мною на замовлення, навіть до Києва. З охотою, бажанням, інтересом. Був мені опорою й допомогою. Вивчив інструменти, цікавиться, як їх застосовують. Запитує: а чому вчора так робилося, а сьогодні ніби ж таке саме вже по-іншому? Пояснюю, чим сьогоднішня ситуація різниться від тої, що була вчора. Подавав мені інструменти, тож я інколи відчував себе хірургом, якому підносять їх під час операції асистенти. Знаю, що на хліб йому заробити цього ремесла вистачить, проте чим сину займатися в житті – то вже буде його вибір. А він серйозно, уважно ставиться до цієї справи і вже зараз мене приємно дивує. Ось нещодавно заходив до сестри Влади в дитсадок і каже там: "У вас неправильно змішувач підключений". Уявляєте!?
– Гришо, а як ти сам став майстром сантехнічної справи?
– Я закінчив переяславське ПТУ, вивчився на тракториста-машиніста широкого профілю, якийсь час працював на заводі "Київприлад". А потім там пішло діло до краху, і я влаштувався до магазину "Сантехнік" Віктора Погребного, навпроти школи-інтернату. Десь через місяць, чесно кажу, приходить мені думка: що я тут роблю, це ж не моє? А працювали ми разом з Віктором Долгоносовим, він і був моїм наставником, розповідав і ази, і нюанси функціонування сантехнічного обладнання. Десь через рік він почав брати мене на "практику". Я допомагав йому, коли він робив розводку водомереж у сусідніх приватних садибах. А коли Віктор звільнився, я залишився в господарському відділі працювати сам. Люди приходять купити щось із сантехніки і запитують, хто може поставити змішувач, лічильник, унітаз. Ось так я й удосконалював свої навички. Згодом перейшов до братів Зачеп у магазин "Новий світ" біля вокзалу. Тут я вже оволодів знаннями про насосне обладнання, бойлери. Клієнтів стало більше за рахунок сільських жителів – багато хто з них захотів жити із зручностями. Передусім ставили насосні станції. Загалом я більше десяти років пропрацював у спецмагазинах (ще – у "Світ води" та "Сантехніка" біля базару на Шкільній).
Особливий період – робота в логістичному центрі "Рошен" в Яготині. Я здійснював ремонт і обслуговування насосного, каналізаційного та поливального обладнання. Робота була відповідальна, особливо влітку, адже там величезні площі під газонами і відповідно – величезні зони поливу. Запам’ятався і наш внесок у збереження екології: очисні системи завдяки бактеріальному очищенню забезпечували таку якість води, що її ми або використовували для поливу, або спокійно, не боячись штрафів для підприємства, виливали в сусідню водойму.
– Тебе як сантехніка вже запрошують до столиці. Як це сталося вперше?
– Завдяки моїй роботі на переяславських дачах, що на каналі. Я там частенько господарям "консервую" водне обладнання в будинках перед зимою: зливаю воду зі змішувачів, бойлерів. От хтось із власників-киян мені й запропонував. Є вже й такі, яким я в столиці вже три квартири зробив.
А ще допомагає з київською клієнтурою друг-плиточник. Якщо його запитують про сантехніка, рекомендує мене. Мені з ним, а йому зі мною гарно співпрацюється, адже знаємо добре "стиль" роботи один одного. Та й замовникам вигідно – ціни в Києві просто космос, тож чому не зекономити на хлопцях з провінції?
– Ми розмовляємо напередодні Новоріччя. Чи не пов’язані у тебе з ним якісь кумедні історії?
– Є такі. Якось 31 грудня в обідню пору мені телефонує молодий чоловік: "Ми хотіли закінчити ремонт до Нового року. Учора доклеїли шпалери, а сьогодні я ставлю плінтуси. І ось випадково просвердлив дірку у водопровідній трубі, тиск упав і вже й опалення пропало. Приїдьте, бо ж у нас свята не буде. Я таксі пришлю". Чесно кажучи, їхати не хотілося, але часу іще до курантів було достатньо. То поїхав. Годин три потратив – довелося воду повністю зливати, навіть ламінат знімати, щоб знайти місце для зварювання труб.
А інший випадок – післяноворічний. Заїхав я в Києві на ринок "Юність", вибираю у знайомого продавця для клієнта компакт. І тут підходять до нього два молоді хлопці, показують фото в смартфоні: "Є у вас такий унітаз?" Той здивовано: "А що це з ним?" Хлопці неохоче: "Та знаєте, святкували на квартирі. Випили, дурачились. І хтось запропонував петарду кинути в унітаз. Кинули і змили. А воно як рвоне. Коротше, змивний бачок цілий, а унітаз розірвало". Пощастило хлопцям, був такий унітаз у продавця.
Поради з досвіду
- Дуже раджу періодично чистити бойлер – хоча б раз на 2-3 роки, – говорить Григорій Лябах. – Якою б вода не здавалася чистою, осад залишається в ньому. Коли розбираю і показую господарям мул, який там зібрався, вони жахаються: "І ми оце таким милися!.." І це не просто гігієнічна процедура, така чистка продовжує час експлуатації бойлера.
- Не купуйте змішувачі з дешевої серії: якщо у води підвищена жорсткість, такі можуть вийти з ладу буквально за рік. Гарантована якість – у магазинах "Нової лінії" та "Епіцентру", в спеціалізованих магазинах, на столичному ринку "Юність". У Переяславі якісні змішувачі вам привезуть лише під індивідуальне замовлення. Нізащо не користуйтесь для миття їх кислотами, абразивами, лише – спеціальними засобами для догляду.
- Щодо насосного обладнання досвід засвідчує: якщо система коштує менше 3 тисяч гривень, ваша економія оманлива. Адже коли настане час ремонтувати такий насос, виявиться, що деталей для оновлення його просто не буває в природі. Найхитріший хід продавців дешевого обладнання – вони надають дворічну гарантію роботи. Але коли два роки мине, насос зупиняється, і це назавжди – ремонту він не підлягає.
