Переяславка Ірина Тесля (24 роки) побувала у 25 країнах світу. Своїм досвідом поділилася 29 лютого в РБК, де прочитала лекцію на тему «One way trip» («Подорож в один кінець»). Зустріч проходила у форматі воркшопу, тобто глядачі брали активну участь в обговоренні. Посприяла в організації заходу (першого, але не останнього подібного) ГО «Джем Толока». Журналіст Переяслав.City записав найцікавіше із розповіді спікерки, вона акцентувала увагу на своїй першій подорожі.
– 25 країн – звучить пафосно, грандіозно, але на карті світу це мізерно, – розпочала Ірина. – За допомогою програми Been я дізналася, що це лише десять відсотків світу. А взагалі за списком ООН налічується 193 країни. Я замислююся над тим, щоб відвідати всі. Розрахувала – якщо до 60 щороку відвідуватиму п’ять нових країн, то встигну це втілити. Вдалося це лише 111 людям на планеті, один українець – Костянтин Симоненко. З Європою я вже майже на «ти», тому хочу поїхати на інші континенти – Азія, Америка, Австралія. Просто для деяких країн необхідна віза, наприклад, британську отримати важко, а американську – тим паче. В Америку я намагалася поїхати чотири рази, поки що вона мене не підпускає. Простіше робити візи, коли ти студент, бо у тебе ж навчання, типу маєш повернутися, точно не емігруєш.
Я почала подорожувати в 19 років. У мене консервативні батьки, для них подорожувати – це незвично. У нас, коли була меншою, ніколи навіть розмов про це не було. Тому коли я заробила на літніх канікулах після першого курсу власні гроші, витратила їх на першу поїздку. Тоді ж не було безвізу й не треба було мати певне пояснення, чому ти їдеш за кордон. На щастя, я була активною студенткою, написала міжнародний проєкт, який прийняли і дали мені мультивізу на цілий рік. Я вирішила, що треба нею скористатися на повну – відразу і багато куди поїхати.
Вирахувала, що за 25 днів маю побувати в дев’ятьох містах Європи (Шверіні та Гамбурзі, Копенгагені, Амстердамі, Парижі, Мілані, Римі, Венеції та Празі). Щоб не було сумно, знайшла в соцмережах попутницю, дівчину з Києва. Хоча ця поїздка була орієнтована на бідних студентів, вона такою не здавалася. Я попередила, що буде таке, що ми їхатимемо тридцять годин автобусом, спатимемо де попало, їстимемо мівіну та гречку. Вона погодилася і, власне, ніяких проблем з нею не виникло. Цей воркшоп я назвала «Подорож в один кінець», бо у нас не було квитків назад. Ми їздили автобусами, щоб можна було купити квитки ось зараз і вже через пару годин виїхати. Літаки ж, для прикладу, треба завчасно бронювати.
Місця для ночівлі ми знаходили через такий ресурс, як каучсерфінг (об’єднує більше двох мільйонів людей, учасники безкоштовно діляться одне з одним місцем для ночівлі під час подорожей, організовують спільні подорожі та розвивають культурний взаємообмін – ред.). Бувало, звичайно, всяке. У Гамбурзі нас мала захостити одна дівчинка, але в останній момент сказала, що в неї змінилися плани. Тож ми буквально на ходу щось шукали. А найдивніше місце, де ми ночували, – студентський гуртожиток в Амстердамі. Зазвичай я пишу приблизно ось таке повідомлення: «Привіт, друзі! Чи може мене хтось захостити? Я можу спати в собачій будці, навіть із собаком прямо на мені. Привезу подарунки та нескінченну вдячність вам».
От дівчинка з Амстердаму мені й відповіла: «Цікаво. Я можу вас захостити. Але в мене дуже маленька кімната і я можу дати лише один матрац для двох. Якщо тобі це окей, то велкам».
Але ж я не знала, що кімната настільки маленька! Я навіть не могла випрямити ноги, тому спала на матраці, скрутившись клубочком. Проте дівчина хороша: нагодувала нас, показала місто, навіть дала свій велосипед. А приміром, у Копенгагені нам дали цілу двокімнатну квартиру. Господарі сказали: «Нас не буде. Он там ключі, вечеря готова, є також вино та фрукти». Тому, як бачите, у цій подорожі було багато контрастів.
Єдине місто, де нам не вдалося знайти хостел, – Рим. Точніше, ми його знайшли, але зрештою він зірвався. Тому посеред ночі довелося бронювати готель за 45 євро. Це була найбільша витрата під час подорожі. Тож ми спробували відбити цю суму: стали на якійсь там їхній площі із картонкою з написом «Танець – 2 євро, обнімашки – 3 євро». Ми за пів години заробили 32 євро. Могли ще більше, але нас прогнала поліція.
Траплялися й інші проблеми із законом. Якось у Польщі я купила білетик в автобусі, але не прокомпостувала його. Підійшов кондуктор – штраф 60 євро. Я дуже не хотіла платити, тому наша дискусія тривала дві години. Він уже й поліцію викликав по своїй рації, погрожував, що поїдемо в міграційну службу. Я б не платила, але через дві години у мене був автобус на Берлін, не могла на нього запізнитися.
Для таких випадків раджу мати із собою порожню банківську картку. Ви кажете: «А в мене немає готівки». Якщо у контролера є термінал, даєте цю картку: «Ой, а я й не знала, що вже все витратила». Врешті він випише вам штраф, але ж наступного дня ви вже поїдете з країни – і де вас шукати? У Переяславі на вулиці Мазепи? А розраховуюся я картками Монобанку, бо там є кешбек. Просіть, щоб вас розраховували у місцевій валюті, – аби не було подвійної конвертації. Також, якщо ви вперше їдете за кордон, попередьте свій банк, бо він може заблокувати картку. Подумають, що у вас викрали дані й знімають кошти за кордоном.
Мені сподобалася фраза у одному паризькому музеї – «Все належить мені, тому що я бідна». Багатий може поїхати в Париж за тисячу доларів, а я за значно меншу суму об’їздила пів Європи. Дев’ять міст, шість країн, двадцять п’ять днів – як думаєте, скільки це коштує? П’ятсот євро, на той момент десь 12 тисяч гривень.
З одного боку такий формат подорожі – це класно, бо дешевше, ніж коли їдеш в одну країну, додому, потім в іншу, додому і так далі. Але з іншого – це важко емоційно, перенасичуєшся. Стільки всього побачила, з різними людьми наговорилася. Тому в другій частині поїздки вже дуже хотілося додому. А коли приїхала і друзі запитували: «Ну як там?», десь місяць не хотілося розповідати детально, казала: «Ну нормально». Краще їхати на десять днів у три міста чи країни – це найоптимальніший варіант.
Багато людей кажуть мені: «Ти ж знаєш англійську. Чому б не виїхати з України? Фотографувати і викладати англійську можна всюди» (Ірина Тесля – викладачка англійської, фотографиня та блогерка – ред.). А мені подобається повертатися в Україну, саме в Переяслав. Тут спокійно, гарно жити, а заряду вражень мені вистачає раз на три місяці в подорожах.
Найактивніші глядачі отримали квитки до Європи
Під час зустрічі глядачі ставили Ірині Теслі багато запитань. Двох найактивніших жінок із залу вона відзначила особливими подарунками – квитками до Європи. Куди саме? Ірина вирішить пізніше, сказала, що це повинні бути справжні пригоди, а їх не варто планувати. Далі – трохи запитань та відповідей.
– Коли краще подорожувати?
– Весна, літо, осінь. Менше одягу береш, відповідно рюкзак менший.
– Як у Європі із мобільним інтернетом?
– Я багато перепробувала варіантів і зупинилася на роумінгу від наших операторів. У мене «Lifecell», тому користуюся послугою «Роумінг пазл». Там вказуєш країну, до якої їдеш, тривалість подорожі та необхідну тобі кількість інтернету. Наприклад, за цим тарифом 2 гігабайти інтернету на 30 днів у Європі коштує 600 гривень. Це насправді вигідно, бо, скажімо, в Ісландії дуже дорогий інтернет – 1 мегабайт коштує 30 гривень. Також можна купити тревел-сімку за 25 євро, на балансі вже буде 15 євро. Один мегабайт за її тарифом коштує 0,002 євро. Вона вигідна для тих, хто багато подорожує.
– Що незвичайного привозила з подорожей?
– Раніше возила магнітики, але зрозуміла, що вони лише займають місце на холодильнику. Можу взяти на згадку якийсь камінчик цікавої форми або оригінальну монетку (в Ісландії – з пінгвінчиками, в Норвегії – з дірочкою).
– Яка країна найбільше сподобалася?
– Ісландія. Європа більш-менш однакова – церкви, парки, галереї. А в Ісландії просто неймовірна природа, заміксована – зелені галявини, вулкани, льодовики, гори, гейзери. Це – наче інша планета. Але там і найдорожче, ми хліб купували за сто гривень.
– Як тобі Єгипет?
– Я запропонувала батькам кудись поїхати разом. Для початку ми взяли тур в Єгипет. Мені не дуже сподобалося: їси, лежиш, нічого не робиш. Я люблю активніше відпочивати.
– Що варто подивитися про подорожі?
– Я дивлюся блогера Птушкіна, це колишній ведучий програми «Орел и решка». Ще мені подобається фільм «Залягти на дно в Брюгге» – коли він вийшов, це місто стало дуже популярним у туристів.
– З чого почати подорожувати?
– По-перше, підтягніть свою англійську, бо вона всюди. По-друге, для початку спробуйте якусь близьку країну, а потім потроху віддаляйтеся. По-третє (задумується), просто не тупіть, подорожуйте, це найкраще, що може бути.
Мобільні програми для подорожей, якими користується Ірина Тесля
- Booking та Airbnb – готелі, хостели, квартири.
- Tripadvisor – заклади харчування.
- Busradar – агрегатор для пошуку автобусів по всій Європі.
- Skyscanner – агрегатор для пошуку авіабілетів. Можна вихопити хороші квитки. Наприклад, я літала за 300 гривень в Норвегію.
- Currency – обмін валют. Допомагає швидко порахувати гроші в конкретній валюті.
- Couchsurfing – «мережа гостинності» (уже пояснила, як вона працює).
- Been – вказує, у яких країнах побували.
- Flush – публічні туалети.
- Splitwise (розділяй мудро) – якщо подорожуєте компанією, ця програма дуже корисна. У ній вказуєте, хто за що платить, потім вона розраховує, хто і кому винен гроші.
- Tripmydream – сайт, на якому можна обрати дешеві квитки на літак.
- Карти Google maps (зручніша для транспортного переміщення) та Maps.me (для пішого, працює без інтернету).
