Із 9 по 16 жовтня туристський оператор «Інкомартур-93» організував для менеджерів турфірм, які реалізовують путівки на його тури, поїздку за маршрутом Мілан – Марсель – Барселона – Канни – Ніцца – Монако – Мілан. У цьому рекламно-інформаційному турі, що передбачав подолання двох з половиною тисяч кілометрів та відвідання міст чотирьох європейських держав, пощастило побувати і журналістові Переяслав.City. Дещо з його дорожніх нотатків пропонуємо увазі читачів.
У «Ла Скала» можна потрапити за 10 євро
Прилетівши звечора в м. Бергамо (наголос на першому, а не на другому, як співав Костянтин Райкін, складі) – в ньому розміщується один з трьох аеропортів Мілана – на ранок шикарним автобусом, який закріплений за нашою групою на весь період туру, ми за якихось пів години прибуваємо до однієї з світових столиць моди та другого за розміром після столиці міста Італії. Утім нас мало цікавлять бутики з брендовими вдяганками та взуттям. Ми їдемо в історичний центр. На диво, проїхати туди в цьому мегаполісі не складає для нас жодних зусиль. Міська влада мудро вирішила, що кожен транспортний засіб має заплатити за в’їзд в цю зону 10 євро, і тепер ніхто без потреби туди не сунеться. А може, всіх лякає штраф у 25 євро, якщо забув оплатити десятку за дозвіл?
Кафедральний собор Дуомо
І ось ми на Соборній площі. Названа так на честь кафедрального готичного собору Дуомо, що стоїть тут. Його будували довго – протягом чотирьох століть, починаючи з ХІV-го. Вийшла вражаюча споруда, що вміщає близько 40 тисяч людей одночасно і має 135 шпилів! Вітражі і нава Дуомо є найбільшими в світі. На площі величезний фонтан і завжди безліч туристів різних рас і національностей. А ще – голубів, які зовсім не бояться людей. На них заробляють «місцеві» мігранти: пропонують довірливим туристам для вдалого фотознімку посипати насіння кукурудзи (голуби сідають прямо на руки) і тут же вимагають з них за свій товар по 5 євро. Наш гід Андрій попередив нас про таку можливу халепу, проте дехто з наших на той час уже встиг попастися.
У міланській Галереї повертітися на удачу на гербі міста
Галерея Віктора Еммануїла ІІ побудована в 70-х роках ХІХ століття як торгова. Зараз тут теж розміщені дорогі бутики та кафе-ресторани. Тут настільки дорога оренда, що всюдисущий «Макдональдс» не зумів закріпитися і профункціонував в цьому місці лише кілька років. Галерея веде від площі Дуомо до площі, назва якої співзвучна із назвою всесвітньовідомого оперного театру «Ла Скала». Утім саме триповерхове приміщення театру не вражає – воно досить непримітне і розчаровує чи не кожного, хто бачить його вперше. Але слава його від цього ніскільки не тьмяніє, і потрапити бодай на якусь виставу сюди дуже важко, тим більше, що вміщує театр лише 2800 глядачів. Утім, каже наш гід Андрій, є таки один шлях. За якихось 10 євро вам нададуть стоячі місця на самому верху театру: діставатиметесь туди спеціальними металевими східцями, а не через центральний вхід, нічого не бачитимете на сцені, а лише слухатимете, і на парадні східці вас не пустять навіть в антракті. Однак немало хто погоджується на таке, мабуть, щоб сказати потім: «А знаєш, був я якось в «Ла Скала…».
«Ла Скала»: світова слава в непримітній споруді
Ще одна з відомих пам’яток Мілана – величний замок Сфорца. Побудований в ХІV столітті як фортеця, згодом став резиденцією міланських правителів Вісконті та Сфорца. Стан прекрасний – чи то зберігся так, чи вчасно реставрують. На його території нині – сім різноманітних музеїв, а ще кілька архівів та бібліотек.
Вид на замок Сфорца
А наш шлях пролягає на південь. Незабаром ліворуч оминаємо Геную, а ще незабаром непомітно опиняємось у Франції. Чому непомітно? Бо кордон подолали, коли проїжджали черговий тунель, пробитий у вапняковій скелі. Коли виїхали на світло, не помітили бодай якогось транспаранту на кшталт «Вас вітає Франція!» Якось буденно переїхали із однієї країни шенгенської зони до іншої, аж трохи прикро.
У гостях у парфумерів
Нас очікує наступна зупинка – в містечку Ез. Сюди завозять усіх туристів, які мандрують по Лазурному узбережжю. Ми на парфумерній фабриці «Фрагонар», відкритій ще у 1926 р. Вона належить ось уже четвертому поколінню сім’ї Коста. Незвичайного вигляду старовинні апарати та інструменти, ємкості для зберігання ефірних олій. Молода жінка, місцевий екскурсовод і одночасно технолог виробництва, розповідає, що для виробництва
Ось так виглядає парфумерна фабрика "Фрагонар" ззовні
Після показу лабораторій, де й проводять пошуки нових комбінацій, нас повели в торговий зал. Тут продаються парфуми, креми, мило, лосьйони. Ознайомитися з ароматами пафумів можна, понюхавши картонні смужечки з їхніми зразками. Переважали лавандові, адже саме лаванда – квітка-2019 для фабрики. Ціни, для прикладу, за флакон парфумів – від 12 до 70 євро (це 335 – 1960 грн). До слова, лише поблизу Еза та столиці парфумерії Франції – міста Грасса – залишилися лавандові поля в країні.
Давній апарат для виробництва ефірних олій на фабриці «Фрагонар»
Саме по собі містечко Ез надзвичайно оригінальне: з давніх давен тут селилися люди переважно на горі, де простору небагато, тож вузенькі звивисті вулички, які подекуди надто круто підіймаються вгору, з давніми будинками-кам’яницями, які й зараз заселені, створюють особливий шарм.
Широкий асортимент парфумів, лосьйонів, мила представлений для продажу
До острова Іф тепер возять туристів
А наступного дня нас чекала зустріч з містом, про яке чув будь-хто, хто бодай щось знає про Францію. Ми завітали до Марселя – головного міста провінції Прованс. Що це ще й найбільший середземноморський порт країни, переконуємося відразу, адже їдемо вздовж його причалів, довжина їх –
Палац Фаро Наолеон III збудував для своєї дружини
Наш гід зазначає, що детальніше акваторію можна роздивитися в підзорні труби, які встановлені тут же: «Замість монети в 2 євро можна кинути нашу 5-копієчну. Перевірено практикою!» Та зекономити не вдалося – хто б це тримав у гаманці монету, яку буквально напередодні в Україні вивели з обігу?
Острів Іф розташований в якихось
Величний собор та його 41-метрова дзвіниця з 11-метровою позолоченою статуєю Діви Марії з Дитям – чи не найголовніше паломницьке місце Марселя. Вхід усередину безкоштовний. Інтер’єр запам’ятовується не лише прекрасними вітражами, а передусім т. з. вотивними дарами прихожан. Це всілякі вияви вдячності Діві Марії за виконання якихось бажань або й за випадки чудесних спасінь людей, зокрема, там на стінах багато малюнків та картин, присвячених врятуванню під час штормів. А якщо хтось був порятований під час трощі на залізниці, то зображав паровоза.
Костел Нотр-Дам-де-ля-Гард та його 41-метрова дзвіниця
Чи не кожен з нас придбав на сувенір по кілька брусочків легендарного марсельського мила. Його відповідно до первинних технологій виготовляють з оливкової олії, додаючи різноманітні квіткові екстракти. До цих пір залишається чинною вимога – ні краплі тваринного жиру. Коштує 1,2 – 6 євро залежно від розміру та упаковки.
А завершили своє перебування в гостинному Марселі, прямо на пірсі куштуючи ще одну родзинку цього міста, цього разу кулінарну, – легендарний пастіс. Це міцна анісова настійка, що свого часу створила конкуренцію не менш легендарному абсенту. Прекрасне завершення ще одного екскурсійного дня!
