6 травня Єві Губській, яка мешкає на Підварках, виповниться 90 років. До Переяслава вона переселилася із Поліського через аварію на ЧАЕС у 1995 році. Попри поважний вік, Єва Григорівна ще сама собі дає раду. Днями у неї в гостях побувала журналістка Переяслав.City.
"Взимку чи не щодня згадую свою теплу поліську хату"
Живе Єва Губська в добротному оригінально спроєктованому двоповерховому будинку. У помешканні – ідеальний порядок. У просторій залі з трьома великими вікнами, окрім інших меблів, стоїть дві сучасні стінки. На полицях шаф виставлені фарфорові чайні сервізи, вази-статуетки та кришталеві й скляні стакани-чарки. Також тут є портрети та фотографії господині дому та її рідних.
– Так, будинок маю гарний і просторий. Однак жити в ньому мені добре лише теплої пори року. А ось як приходить зима, то я чи не кожнісінького дня згадую, як мені добре почувалося у моїй теплій поліській хаті. Адже у ній була і піч, і груба. Цей же величезний будинок нереально опалити газом так, щоб було тепло. Адже газ дуже дорогий: за місяць плачу 7-8 тисяч гривень, а в помешканні лише 12 градусів тепла. Можливо, через холоднечу я так гарно зберігаюся, – усміхаючись каже Єва Губська.
"Назвали Євою, бо так батюшка велів"
Родом вона із Наровлянського району, що в Білорусі. Жила на хуторі за кілька кілометрів від Кірова.
– У батьків я була одна, – веде далі Єва Григорівна. – Були б в мене дві старші сестрички, так вони померли на першому році життя від невиліковних тоді хвороб – скарлатини та кору. Коли ж народилася я, то до нашої оселі саме завітав батюшка, і мама йому пожалілася про втрату своїх доньок. Священник її вислухав, а потім сказав: "Катерино, назвіть свою новонароджену доньку (тобто мене) Євою і побачите, як вона гарно та довго житиме". Ото так я стала Євою. Згодом після цього мама народила мені братика. Але він також через хворобу помер дитятком. Мені здається, що якби його назвали Адамом, а не Іваном, то він би оговтався від кору.
"Як виселялися, то ані вікон, ані дверей не знімали з будинку"
– У липні 1941 року мого батька забрали на фронт, і з тих пір ми більше його не бачили. Я ж, як виросла, то куди тільки не зверталася, аби дізнатися, що з ним сталося і де його могилка, але відповіді на ці запитання й понині не отримала.
Під час війни моя мама була зв'язною поліського підпілля, яким керував Андрій Музиченко. Тоді із Наровлянського району ми з мамою переїхали на Вільчу, до її сестри. Після школи (закінчила сім класів) я вступила до Ірпінського торф’яного технікуму і здобула економічну освіту.
Згодом ми переїхали на Замостя, що за кілька кілометрів від Поліського. А в 1995 році, через радіаційну обстановку в моєму рідному містечку, моя сім’я переселилася сюди, на Підварки. Оце якби мені хтось сказав, що в Поліському вирує життя і там безпечно жити, я б на крилах туди полетіла.
Зараз я навіть уявити не можу, у якому стані стоїть моя поліська хата. Було, як виселялися, то ані даху, ані вікон, ані дверей зі свого помешкання ми не знімали, як це робили інші. Ото незамкнений замок почепили на двері й поїхали до Переяслава зі сльозами на очах. Дуже важко було розставатися зі своєю садибою, зі своїм рідним краєм. Вже більше десяти років, як я не була в Поліському. Зазвичай їздили туди на "гробки". Тоді наша хата стояла непошкодженою ані людьми, ані часом. А ось в якому стані вона тепер, мені невідомо.
Своїх дітей назвала на честь мами і батька
– Як сталася аварія на Чорнобильській станції, то перші кілька днів нам про це нічого не розповідали. Що там трапилося щось страшне, ми здогадалися самі, коли в Поліське масово почали привозити чорнобильців та прип’ятчан і підселяти їх у сім’ї поліщуків. А з 10 травня дітей Поліського району стали відправляти в різні дитячі табори нашої країни. Вагітних жінок та молодих мам з немовлятами також випроводжали з радіаційної зони. Але через кілька місяців більшість із них повернулася додому.
Єва Губська має трьох дітей.
– Свою старшу доньку я назвала Катериною на честь моєї мами, а сина – Григорієм, бо так було звати мого батька. Є в мене ще одна донька, то їй дала ім’я Оксана. Чоловік мій помер від тяжкої хвороби. Радіація дала про себе знати, – сумно сказала Єва Григорівна.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
