"Пункти обігріву" зазвичай набувають своєї особливої актуальності у періоди значних зимових похолодань. У Переяславському центрі соціального захисту пенсіонерів та інвалідів ці пункти діють цілий рік і виконують свою роль не лише під час морозів, а в будь-який час як тимчасовий прихисток для людей, що опинилися в екстремальних ситуаціях.
Колись покинув сім’ю, тепер сам у скруті
Коли в середині січня завітав до відділення цього центру, що на вул. Шевченка, 2, його генеральний директор Раїса Голованова (61 рік) саме розмовляла по телефону з керівником управління соцзахисту населення району про потребу допомогти людині, що якраз і потрапила у таку ситуацію, а вірніше опинилася на вулиці.
Розповіла, що 6 січня якраз у Різдвяне надвечір’я до них зателефонував міський голова Тарас Костін та попросив допомогти чоловікові, якого, як писали деякі користувачі у фейсбук, нібито "вигнали з дому". Працівники центру знайшли його в одній з багатоповерхівок мікрорайону Спаська Левада. Тимчасово забрали до одного з пунктів обігріву. Дали йому одяг, харчування. Проте виникло питання: як же бути з ним далі? Почали з’ясовувати, хто цей чоловік. Йому зараз близько 70 років, і, як виявилося, його доля склалася доволі драматично.
Колись він проживав у Переяславі. Мав дружину та сина. Проте залишив свою сім’ю і знайшов собі жінку у селі Пологи-Вергуни. Його перша дружина, яка мала онкологічне та психічне захворювання, згодом померла у стаціонарі переяславського центру. Її він тут жодного разу не відвідував. І от не так давно сталося так, що сільська жінка, з якою проживав, чи то кудись переїхала, чи то її забрали до себе її діти, але будинок продали, а чоловік опинився на вулиці.
Всю пенсію забирали на сплату кредитів
Після того, як чоловік опинився без місця для проживання у селі, приїхав до Переяслава. Поселився у якихось знайомих. Пенсію, яка у нього була (отримував до 2 тис. грн), витрачав в основному на самогонку. Пиячили.
Коли соціальні працівники почали перевіряти у безхатченка документи, виявилося, що його пенсійне посвідчення на цей час було вилучено виконавчою службою для сплати кредитів, яких він набрався. Причому пенсію для їх погашення забирали повністю. Коли ж разом з ним пішли до банку, який давав кредити, там погодилися, що виконавчій службі потрібно було хоча б відсотків 20-25 від пенсії залишити йому для проживання (на хліб та воду). З цього приводу до цієї служби буде зроблено відповідний запит.
– Врегулювати ситуацію з отаким безхатченком доволі непросто, – сказала Раїса Петрівна, – але ми вже розрулили її на першому етапі. Він хворий, ледве ходить, то у супроводі нашого працівника пройшов медичне обстеження у лікарні. Причому на деякі необхідні речі для цього наші працівники скинулися власними коштами. А от, як бути далі? Якби він був зареєстрований у місті, ми б вже зараз зібрали пакет необхідних документів для поселення його у будинок-інтернат області, який для отаких людей є у Таращі. Та, оскільки він зареєстрований у селі, займатися цим питанням повинно управління соцзахисту району. Щойно телефонувала його начальнику з цього приводу. Бо ми навіть не маємо права поселити його у нашому геріатричному відділенні без певного пакету документів та направлення.
Через алкоголізм потрапив до будинку-інтернату. Чи знайде там свою долю?
– Якщо людина не оформлена до нашого стаціонару, все, що ми можемо, – пояснила, – це надати гаряче харчування, одяг, і якщо людина того потребує – безкоштовно послуги перукаря, помитися у душі, попрати білизну у відділенні центру, що на вул. Сковороди, 11.
По-різному, буває, складаються долі людей, якими опікуються соціальні працівники центру. Якийсь час тому оформили документи та направили до Таращанського будинку-інтернату ще доволі молодого переяславця, який свого часу навіть був учасником військових подій на Сході. У минулому він кілька разів відбував покарання у в’язниці. Проте, коли розпочалася війна, пішов на неї добровольцем. На жаль, мав надмірну пристрасть до алкоголю. Через пиятику загубив і посвідчення учасника бойових дій, і інші документи. Алкоголізм довів його до жахливого стану. Та от, не так давно керівник того будинку-інтернату повідомив, що переяславцеві не лише відновили документи, а й знайшли роботу у цьому закладі, а ще він познайомився там з якоюсь жінкою з числа молодшого персоналу і навіть планує з нею одружуватися. Тож, можливо, те, що він потрапив туди, стане для нього доленосним.
У безвихідь потрапила через російський паспорт
Є люди, які мають свої оселі і не потребують поселення до спеціальних закладів, або ж не мають для цього підстав. Проте з тих чи інших причин теж опинилися у екстремальних ситуаціях. Працівники центру опікуються і такими. У міру можливостей допомагають одягом, іншими речами, продуктами харчування. Для прикладу навели ситуацію, у яку потрапила одна літня переяславка через свій російський паспорт. Колись вона проживала в Росії і там отримала паспорт. Коли повернулася до України, виявилося, щоб отримувати тут пенсію, потрібно поміняти його на український, що, очевидно ж, пов’язано зі зміною громадянства. Однак справа ця непроста, бо потребує перш за все значних фінансових затрат. Потрібно нібито близько 24 тис. грн. Таких коштів у неї немає. Тому вже кілька років вона не має змоги отримувати пенсію. Зростає заборгованість за квартиру, їсти немає чого. Центр їй допомагає продуктовими пайками.
Таким же чином соціальні працівники відвозять харчі і деяким іншим людям. Але є і такі, які по кілька разів на тиждень і вже багато років поспіль самі приходять за гарячим харчуванням до пункту обігріву, що діє на вул. Шевченка, 2.
