Музей космосу в Переяславі відкрито в 1979 році. Розміщений на території музею просто неба у приміщенні пам’ятки архітектури – В’юнищанській церкві святої Параскеви 1891 року, яку перенесено та реставровано впродовж 1971–1973 рр.
– Загалом у музеї понад 450 експонатів, – говорить його завідувач Сергій Вовкодав, 38 років, – поповнюється експозиція і зараз, але, звичайно ж, основу її було складено у 1980-ті роки завдяки зібранню радянської космічної техніки в період змагань СРСР та США за лідерство в освоєнні космосу. Можна довго дискутувати щодо обґрунтованості створення музею космосу саме в нашому місті, але ніхто не заперечить того, що багато з того, що зараз експонується тут завдяки переяславським музейникам, ніколи б в Україну не потрапило. А є тут насправді унікальні речі. Утім сьогодні я виберу для вас п’ять експонатів музею за єдиним показником – популярністю в екскурсантів.
Макет місяцехода
Цей експонат приваблює погляд відвідувачів передусім, адже де ще побачиш подібне? Це макет місяцехода «Луноход-1», виготовлений в точності як оригінальний і за розмірами, і за технічним обладнанням. Таких макетів було виготовлено кілька – для виставкових та навчальних цілей. Потрапив до Переяслава ще за рік до офіційного відкриття музею. Тепер дещо про оригінальний «Луноход-1».
Цей автоматичний самохідний апарат, перший у світі планетохід, був доставлений на Місяць 17 листопада 1970 року і пропрацював там 10,5 місяця, хоча спеціалісти розраховували лише на тримісячну його роботу. Пройшов Місяцем понад
Скафандр космонавта Зудова
Це скафандр рятівного типу «Сокіл-К» (СК-11), що належав космонавту В’ячеславу Зудову, який разом із Валерієм Рождественським у жовтні 76-го здійснили політ на «Союз-23». Їхнім завданням було провести стикування з орбітальною станцією «Салют-5», одначе стикувальний модуль відмовив. Екіпаж спробував стикуватися в ручному режимі, вимкнувши автоматику, але й це не вдалося. Космонавти провели дві доби в космосі, далі перебувати там було небезпечно (закінчувався термін дії регенераційних патронів системи життєзабезпечення), тож із Землі надійшла команда повертатися. Однак їм знову не пощастило – очікуване місце приземлення, де чекали рятівники, їхній спусковий апарат перелетів на
Близько 12 годин рятівники не могли нічого вдіяти. І нарешті допоміг гелікоптер: за допомогою закріпленого до парашутної системи спускового апарату капронового фалу, він поволі потягнув його до берега (велика маса не дозволяла підняти його в повітря) – такого ні до, ні після не робив ніхто! А ту корозію, білий наліт і бруд на скафандрі, що ви бачите, то – не недогляд музейних працівників, то результат того перебування в солоній воді озера.
Макет стартової позиції «Байконуру»
Це – макет одного зі стартових майданчиків космодрому «Байконур» в Казахстані, з якого в СРСР проводилися велика кількість так званих «перших» запусків в космос. Його ще називали «Гагарінським стартом». Цей експонат виготовлений як діюча модель, що демонструвала всі передстартові етапи: під’їзд залізничних вагонів, доставка компонентів палива (гас і окремо кисень), встановлення ракети на пускову установку тощо. Дуже недовго діяла вона і в нас, привезли в 1987 році. Під час однієї з демонстрацій ще наприкінці 80-х і вийшла з ладу.
Ми обов’язково відновимо її дієздатність, знаємо, як це зробити. Але спочатку плануємо виконати необхідні роботи для облаштування приміщення зсередини. Детальне відтворення елементів в цьому макеті вражає. І цінність його в тому, що такої речі немає ніде.
Космічна їжа
Біля цієї вітрини зупиняються всі – всім цікаво, що їли перші космонавти на орбіті. Щодо вимог до їжі підкорювачів космосу, то їх було кілька: повинна була бути різноманітною, корисною та поживною, зручною при прийомах та мати мінімальну масу та об’єм, щоб взяти на борт більше корисного вантажу. Використовували три види: подрібнені продукти в тубах, консерви та сублімати – позбавлені вологи продукти: і кава, і порошкова картопля і навіть м’ясо.
На кожному пакеті сублімату написано, яку кількість води необхідно додати, а також зазначено її температуру. Окремо в пакетиках надавались хлібці – маленькі, на один укус. В умовах невагомості навіть пара засохлих крихт хліба загрожувала здоров’ю космонавтів. А ось вода на пілотованих апаратах зберігалася у спеціальних контейнерах.
Крісло-ложемент
Його роль – запобігти перевантаженням при зльоті та приземленні космічного корабля. Виготовлялося персонально для кожного космонавта, враховуючи його зріст. Наших відвідувачів дивує, чому це крісло ніби дитяче. Та тому, що розміщувався в ньому космонавт в позі, подібній до ембріона, займаючи найменший об’єм. А ще тому, що до перших загонів космонавтів відбирали людей невисокого зросту, максимум –
Цей ложемент належав Павлу Беляєву. Цілком можливо, що саме ним той користувався під час польоту разом з Олексієм Леоновим в березні 1965 року, коли Леонов здійснив перший в історії людства вихід у відкритий космос.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
