Людмила Малай (66 років) – лікар-терапевт Переяславського центру первинної медико-санітарної допомоги. У медицині – 41 рік, у 1980-му закінчила Вінницький медінститут. Про свою роботу під час епідемії COVID-19 розповіла журналісту Переяслав.City.
Як сімейний лікар маю підписані декларації з двома тисячами пацієнтів. Записатися на прийом онлайн можна за два тижні, але якщо є підозра на ковід, приймаю негайно, тим більше, що після 13-ї години діє вільна черга.
Пацієнти
Першим ковідним пацієнтом у мене був 50-річний чоловік, що приїхав з Польщі наприкінці торішнього квітня. Прийшов з температурою, ПЛР-тест дав позитивний результат. На щастя, була легка форма, за два тижні вилікували його амбулаторно. Як згодом і його доньку. А ось дружина не захворіла.
Дуже перешкоджало лікуванню, що результати тестування на перших порах приходили не раніше ніж через тиждень – у Києві працювала всього лише одна лабораторія. Тепер результати отримуємо через день. А ще ж маємо експрес-тести, які виявляють наявність в крові антигену до ковіду за пару годин.
Під час цьогорічної третьої хвилі, особливо в березні-квітні, працювали, як мовиться, «від зорі до зорі». За день бувало, приймала до сорока осіб, це при тому, що в звичайні дні – не більше п’ятнадцяти (у нас визначена норма – 20 хвилин на пацієнта). Бувала така «запара», що шукали для хворого вільний кабінет.
Приходили і з пневмонією. Однак якщо з нормальною сатурацією (рівень насичення крові киснем – ред.), то лікували вдома. Якщо ж сатурація менше 92%, госпіталізували, бо рівень кисню в крові можна підвищити, лише застосувавши апарат штучної вентиляції легень.
Усім захворілим рекомендувала придбати пульсоксиметри, тим більше, що вони не такі вже й дорогі (від трьохсот гривень – ред.) – для контролю сатурації вдома. Якщо повідомляли, що низька, посилали машину екстреної служби для госпіталізації.
Під час третьої хвилі було багато пневмоній. Якщо процент ураження легенів понад 20 відсотків, призначали рентген, комп’ютерну томографію. Місць у лікарні настільки бракувало, що інколи стосовно того, куди помістити хворого, доводилося особисто вирішувати з начмедом Миколою Тарасюком (заступник директора Переяславської лікарні).
Ковід – це стрес для організму, а при стресі відповідно загострюються всі супутні захворювання. І не завжди ми, медики, й самі вірили, що ось ця людина з таким ось «букетом» хвороб зможе якось видряпатися. Зате ж якою була радість, що наші зусилля не були марними, що людина поступово-поступово стала на ноги і повернулася до звичного життя!
Я борюся за кожного захворілого. Якщо він не дзвонить, сама дзвоню: яка сатурація, яка температура, що стало на краще? Ще й нагадаю – ми ж домовилися, що я маю завжди знати ваш стан.
Пишаюся (якщо може бути доречним це слово), що жоден з моїх амбулаторних хворих ковідом не помер. Маю втрату лише однієї моєї пацієнтки, жінки близько п’ятдесяти років, але це сталося вже в лікарні. У неї були супутні захворювання, зокрема, цукровий діабет.
Власна хвороба
Медики – такі ж люди, як і інші. У нас у міській амбулаторії перехворіли ковідом усі. Коли кожного дня відбувається «підживлення» вірусом, ніякий організм, ніякий імунітет не витримає. Мені теж не пощастило. У жовтні хвороба здолала й мене – температура, слабкість, пневмонія, згодом зникли смак і нюх. Лікувалася 9 днів удома, потім 8 днів – в інфекційному відділенні, згодом – знову амбулаторно.
Навіть якщо ти лікар, не лікуєш себе сам. Увесь цей час мною опікувалася Надія Олександрівна Рубацька. Вона мій сімейний лікар, і саме вона призначала курс лікування. Десь ми й радилися, але завжди остаточне слово було за нею.
А ось з пацієнтами не завжди так виходить. Нерідко вони вважають, що розуміються на медицині не менше лікаря. І тому постійно радять, наполягають на своєму. Чому перукаря людина вчити стригти не наважиться (бо ще вухо відріже ножицями?), а лікаря можна? Може тому, що в кожного вдома купа медикаментів і кортить їх застосувати? Самі собі призначають антибіотики (а вони ж зовсім не діють на віруси, лише на бактерії) і «садять» імунітет.
Зараз усі заспокоїлися. З десяти підозр на коронавірус підтверджується один-два випадки. Але втрачати пильність не варто, щоб не плакати згодом!
Вакцинація
Восени очікується нова хвиля, коли українці масово повернуться з-за кордону. Як поведе себе в Україні новий штам коронавірусу «Дельта»? Чи можуть з’явитися і інші його варіації, ніхто гарантій не дасть.
«Не хочу, не вірю». Так нерідко відповідають переяславці на запрошення прийти в нашу поліклініку й провакцинуватися. І пояснити до толку свою позицію не можуть. Десь щось від когось чули. Держава свій обов’язок перед населенням виконала – вакцини придбала, тепер люди мають зробити свій крок – пройти імунізацію. Інакше – звідки візьметься колективний імунітет, що зупинить поширення ковіду?
Попри те, що ще маю антитіла до вірусу внаслідок того, що перехворіла ковідом, вакцинувалася двічі. Сподіваюся, маю тепер подвійний захист.
Слід боятися коронавірусу, а не вакцинації. Хоча б тому, що й надалі для людини, яка перехворіла, зберігається небезпека. Зокрема, постковідного синдрому, який може й через кілька місяців позначитися на роботі серцево-судинної або дихальної системи чи й на психіці.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
