Заходжу на подвір’я переяславської родини Наталії та Віктора Тоцьких, і опиняюся ніби в райському куточку. Тут відчувається справжня казкова магія природи, з’являється відчуття спокою та затишку. «Рослини мають лише позитивну енергетику, – стверджує господиня пані Наталія. – Я з ними розмовляю, як із людьми, і вони відчувають, що я піклуюся про них, дарують рясний цвіт, насолоду та гармонію. Вони мене насправді зцілили та надали сил для життя».
Про клумби мріяла з дитинства
– Ще з дитинства мріяла мати власний клаптик землі для клумби і насадити там багато різних квітів, але все не складалося, – розповідає 49-річна Наталія. – Ми з Віктором місцеві, жили майже по сусідству і вчилися в п’ятій школі. Після неї він закінчив у Сімферополі військове училище й ми відразу одружилися. Чоловіка направили на службу в Дівички. Я працювала бухгалтером у дитсадку при частині, у нас народилося двоє діток: Людмила та Богдан. І там ми прожили двадцять років у двокімнатній квартирі, тож і займатися квітами особливо не було змоги.
Подвір'я Тоцьких потопажє у квітах з весни до осені
А якось чоловікова мама запитала нас: «Я уже слабшаю, а двір треба тримати у порядку, де плануєте оселитися?» – «У вас, мамо!». Я безмежно зраділа такій можливості і в 2007 році ми перебудували їхній будинок так, що жили в одному дворі, але окремо. Проте чоловіка саме у цей час перевели на службу в Київ, і я поїхала з ним. Але щовихідних приїжджали у Переяслав як на дачу.
На клумбі лавандова доріжка з'явилася лиш минулого року
Ще з перших днів, коли я відчула, що ось це мій власний двір, почала мріяти-планувати: тут у куточку троянди посаджу, а лівіше будуть декоративні кущі, там розіб’ю величезну клумбу. Було, у Києві йду із роботи й відірву від якогось кущика пагінець, бачу у знайомих якусь квіточку – попрошу відросточок, деякі рослини замовляла через інтернет.
І так у дворі зібралася колекція квітів та кущів різних видів і сортів: п’ятнадцять різних троянд, три гібіскуси, вісім сортів барбарису і стільки ж гортензії, чотири сорти вейгели, кілька видів ялівцю, різна лапчатка, кизильники, спіреї, бересклети, дерен, пузироплідник, піраканта, багато різної декоративної трави, сантоліна, півонії, гейхери, астильби, є і штамбова верба хакуро-нішікі. Ще в мене росте жимолость і навіть хурма. Влітку подвір’я прикрашаю калачами й петуніями.
У дворі була неробоча колонка. Віктор її відремонтував, але на вигляд вона залишилася непривабливою. Тож обгородили її, як альтанку, і тепер це одне із улюблених місць відпочинку. На літо виставляю там кімнатні рослини і вони чудово почуваються.
Затишна альтанка "прикрила" непривабливу стару колонку
Допомагають творити чоловік та діти
– На жаль, тільки я розігналася зі своїми задумами, як потрапила в аварію й отримала тяжку травму, опинилася в інвалідному візку, довго лікувалася. І коли почала потроху ставати на ноги, зразу ж повернулася до свого захоплення. Вишукувала в інтернеті рослини, яких ще в мене не було. Та згодом зважила на те, що рослини мають між собою все ж гармоніювати, створювати ансамбль, а не насаджуватися хаотично, аби було.
Наталія Тоцька створює не просто клумби, а гармонійні композиції
Почала читати і дивитися відео блогерів-квітникарів. Але створити красивий ландшафтний дизайн – треба докласти ще й чимало фізичних зусиль. Тож без моїх помічників – чоловіка, сина, доньки з зятем – я не змогла би створити усю цю красу. Віктор же мені не тільки фізично допомагає, купує матеріали, а часто й доречно радить, взагалі створює мені такі умови життя, що хочеться справді більше творити.
Привіз Вітя для клумби туф (порода пористого вапняку): «Кажи нам із дітьми, що і як робити, командуй!» І так усе: оплатити, доставити, викопати – це зробить мій Віктор. Підвів воду до городу, постелив агроволокно: «Тепер не сапатимеш, я налякав бур’яни!» – каже мені. Людмила все поливає, обприскує, просапує, косить траву.
І внучка ангелочок, і прикраса в саду така ж
Донька переймає мій досвід й уже знає, яку рослину чим і коли підживлювати, захищати від шкідників, як готувати до зими. Зять Євген зварює із арматури різні підпорки для кущів і квітів – у нього «золоті» руки! Для клематиса змайстрував ось яку гарну решітку! Із сином я їжджу по нові рослини в «Епіцентр», спільно вибираємо, радимося, що краще купити – це ж які приємні моменти! А що б я зробила без своїх рідних помічників? Ось так моє захоплення уже давно стало сімейним.
У саду Наталії Тоцької старі велосипед та горщик стали елементами декору
Зробили й озеро з водоспадом
– Зробити штучне озерце з водоспадом задумала, ще коли лікувалася після аварії. Передивилася купу відео і статей, як його зробити, який насос поставити, які рослини посадити, словом, вивчила всі тонкощі. Визначила місце, зять із сином по лопаті у руки – вирили! Богдан привіз насос, каміння, щоб обкласти озерце.
Із ним їздили у Борисівку до річки, вона пересохла вже, накопали очерету, болотяних півників, а по гав’яр у Малу Каратуль їздили. Садили у корзини зі щебнем і опускали на дно водойми.
Тільки свекор весь час ходив і бурчав: «Ну що ви ото витворяєте? Нічого у вас не вийде!». А в нас усе вийшло: і озерце, і водоспад. Того ж року зацвіли й болотяні півники. Кум зі сватом запустили туди линків і щоранку донька їх годує спеціальним кормом.
«Хочу ще українську піч із тином»
Згодом дійшла черга і до лавандової доріжки, яку я насправді планувала давно. Через інтернет замовила 13 кущів і вони прийнялися. А такий ось мангал – наша гордість – уперше я побачила у телепрограмі «Дача». Знайшла знімок його, показала чоловіку. Віктор знайшов майстра, який їх робить, проконсультувався щодо матеріалів і сам його змурував.
Наталія Тоцька шанує все українське, і відпочивати любить теж по-народному
Потім у батьків забрали величезний дерев’яний ящик, в якому колись зберігали зерно, а тоді стояв без діла. Віктор трохи «почаклував» над ним і вийшов казковий будиночок – онучатка біля нього граються. А ота фігурка зайця та корови біля нього зроблені зі старих скатів. Клумба із кактусами та молодилом маскує каналізаційний люк. Це ж який витвір: із перевернутого горщика «виливається» травичка. І це не я придумала, а моя дорога половина!
А нещодавно вирішила, що й мій город матиме вигляд, як на картинках. Чоловік зробив кілька теплих грядок, посадила там на агротканину помідори, перець та полуницю. Садок теж згодом облаштую по-новому, пересаджу усі плодові дерева на одну ділянку. Але клопоту завдав хробак (личинка травневого хруща), який поїв коріння малини, ірисів, люпин і мальву.
Є в мене на ділянці і свої «мученики» – це азалія, рододендрон і шиловидний флокс. Вони спочатку ніби й приймаються, а потім пропадають. Але я не опускаю руки, саджаю знову, доглядаю, сподіваюся, що вони таки колись заквітнуть у моєму дворі. Натомість айва, червонолистий клен, чорнолиста бузина, котяча м’ята, декоративна верба хакуро-нішікі відразу прийнялися й прекрасно у нас ростуть!
Мангал зробив господар двору Віктор Тоцький. Це вогнище – особлива гордість родини
У нашій родині є традиція – на Новий рік прикрашаємо у дворі блакитну ялину. Приходять у гості батьки, діти, онуки, куми, хрещеники, племінники – понад двадцять осіб! Збирається в нас рідня і на Різдво, на мій день народження. І щоразу я їм проводжу екскурсію двором: що нового посадила, що прийнялося, які зміни у дизайні. І розповідаю, доки вже за стіл не попросяться!
А з Віктором найчастіше відпочиваємо на веранді: п’ємо каву, насолоджуємося красою, яку ми створили. Тут гарно вдихати цілющий аромат лаванди, милуватися неповторністю квітів, слухати дзюрчання водоспаду…
Доки чоловік готує каву, я розповідаю про нові плани: де підправити доріжку, коли басейн почистити. Хочу українську піч десь у куточку, біля неї щоб був тин із глечиками, мальви. А коли закінчиться оця клята війна, то зберу у своєму дворі родичів та друзів, вип’ємо за перемогу, частуватиму найсмачнішими українськими стравами і святкуватимемо до ранку!
– А потім поїдемо у Крим – наш Крим! – упевнено додає Віктор.
Наталія Тоцька виростила отаку декоративну вербу Матсудана
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
