Вся Ташанська громада сьогодні, 28 липня, з глибоким сумом та жалем проводжала в останню путь 30-річного Олександра Овдієнка. Він служив бойовим медиком, і загинув під час евакуації поранених побратимів, повідомляє Переяслав.City.
Обабіч дороги, якою з Переяслава до Ташані прямував траурний кортеж із тілом захисника, жителі сіл Мала Каратуль, Виповзки, Шевченкове стояли з прапорами та квітами. У рідному селі свого Героя зустрічали навколішки.
Біля будинку на вулиці Перемоги, в якому зростав Олександр, сотні односельців зібралися, аби вшанувати його пам'ять. Перемоги, за яку він віддав життя.
Олександр Овдієнко народився 20 травня 1993 року в селі Ташань. Навчався у місцевій школі. Роман Сидоренко згадує однокласника усміхненим, світлим та позитивним. Завуч школи Галина Лабузна пам'ятає свого учня старанним і совісним:
— Саша був із тих дітей, які не демонструють людям навмисне своїх чеснот, не роблять щось на показ. Але до всіх доручень ставився сумлінно, і виконував з задоволенням, на відмінно. Нікого не ображав, приходив на поміч усім, хто потребував. Був скромним, сором'язливим. Але дисциплінованим. Захоплювався спортом, брав участь у змаганнях, — розповіла Галина Василівна.
Односельчанка пані Галина крізь сльози згадує маленького Сашка — він та її донька навчалися в одному класі:
— Дуже важко говорити... Він був таким хорошим хлопчиком. Останні роки бачила його у селі не часто, бо він виїхав. Заробляв, щоб допомагати батькам. Але коли приїжджав, завжди з усіма вітався, був усміхненим, радісним...
Юнак продовжив навчання у Бориспільському професійно-технічному училищі. Ярослав Чуб, одногрупник Олександра, розповів, що вони здобували фах слюсаря із ремонту автомобілів, водія категорії "С". І міцно дружили до останніх днів воїна.
Далі хлопець пішов служити за контрактом. А після військової служби влаштувався на підприємство "Втортех" у Броварах, яке виробляє порошки алюмінію та сплави. Працював плавильником металу. Оселився у місті разом із майбутньою дружиною Тетяною.
— Він був дуже старанним, хорошим працівником, — сказав колега Олександра Дмитро Верхогляд. — На підприємстві його цінували, як умілого майстра, професіонала. Ми працювали разом більше десяти років. Поки його не мобілізували.
Олександр Овдієнко пішов захищати Батьківщину 24 березня 2022 року, повідомили у першому відділі Бориспільського РТЦК та СП. Спочатку був водієм, а, пройшовши курс підготовки, став бойовим медиком третього механізованого взводу другої механізованої роти механізованого батальйону. Служив у 118-ій окремій механізованій бригаді.
Олександр Кузьменко востаннє бачив свого близького друга та кума кілька місяців тому, коли той приїздив додому. Каже, він був на позитиві, як завжди...
Боєць загинув 12 липня під час виконання бойового завдання в районі села П'ятихатки Василівського району Запорізької області. Причина, за результатами судмедекспертизи, — множинні уламкові поранення. Однак тіло Героя вдалося повернути додому лише днями.
Заупокійне богослужіння провели в Храмі святого рівноапостольного князя Володимира. Попрощатися з захисником прийшло дуже багато людей. Ті, хто не змогли потрапити до церкви, стояли на подвір'ї та за ворітьми.
Від церкви похоронна процесія рушила до кладовища, де захисник знайшов свій вічний спочинок. У Олександра Овдієнка залишились дружина Тетяна, батько Анатолій та брат Роман. Мама Лідія пішла з життя кілька місяців тому.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
