Аби над нашими головами небо було тихим, Юрій Болбот пішов на захист України від російських окупантів ще в 2014 році. Повернувся на фронт, коли армія рф повномасштабно посунула на всю нашу країну. 3 травня 2024 року захисник загинув на Харківщині.
Полеглого Воїна зустрічали на колінах в селі Пологи-Вергуни Ташанської громади рідні, друзі, односельці та жителі сусідніх сіл. Це було 9 травня – у день Миколи Чудотворця.
Але навіть святий не зміг сотворити дива, на яке нераціонально, але все ще сподівалися рідні та друзі Героя. Дива, що ця трагедія – не про їхнього Юрчика...
Болбот Юрій Миколайович народився 5 січня 1981 р.н., виріс у Пологах-Вергунах, і з самого дитинства виявив себе як лідер і активіст. "Його шкільні роки були сповнені активностей, він відзначався на спортивних змаганнях і культурних заходах. Юрій завжди був душею компанії, його технічні навички та реміснича майстерність були відомі усім у громаді. Його золоті руки могли відновити будь-що, від дрібної побутової техніки до складних механізмів", – йдеться у дописі Олексія Дудко на сторінці Ташанської громади в соцмережі.
У Пологах-Вергунах, як і за межами села його пам'ятатимуть як хорошого артиста – чоловік багато років був учасником місцевого народного театру, грав у різних виставах, уміло перевтілюючися у персонажів, ролі яких виконував.
Товариш полеглого воїна Олександр Кравченко раніше був керівником Пологовергунівського театру і при участі Юри поставив не одну виставу.
– Не пам'ятаю в якому році Юра прийшов у театр, але сцену любив, а вона любила його і глядачі завжди зустрічали оваціями. Він був веселим, доброзичливим чоловіком, мав м'який характер і "золоті руки", а також багато друзів, був дуже компанійським.
На сцені востаннє Юрій грав роль старого Кайдаша, а його син Ярослав перевтілився в одного із синів Кайдаша. Обом Болботам гра вдалася на "ура". Юрію взагалі ролі комедійних персонажів гарно вдавалися, мабуть, через те, що сам мав веселу вдачу. Перед цим, пам'ятаю, він грав грузина-коханця – яскравим було його виконання, глядачі отримали неймовірне задоволення від вистави.
На захист України Юрій Миколайович став ще в 2014 році, давав відсіч ворогові у зоні проведення АТО і ООС. Тоді він тихенько пішов воювати, нічого нікому не рекламувавши. Я бувало подзвоню до нього і запитую, що там, а він каже: "Все добре". Більше він ніколи й нічого не розповідав.
З перших днів повномасштабного вторгнення рф вступив у лави ЗСУ. Довгенько був у Борисполі, а потім перевівся в інший батальйон і поїхав на Харківщину, де 3 травня і загинув.
"Ми втратили не просто бійця, а велику людину, яка надихала всіх своїм прикладом. Юрій завжди залишиться в наших серцях як взірець мужності, доброти та справжнього патріотизму. Герої не вмирають, вони залишаються вічно живими у наших серцях і спогадах. Нехай світла пам'ять про Юрія Болбота живе вічно. Ми висловлюємо свої щирі співчуття дружині Юрія – Світлані, їхньому сину Ярославу, а також усім родичам і близьким", – написав Дудко.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
