Усередині липня увагу переяславців привернули не тільки чорнобривці, які комунальники висадили вздовж нового тротуару на вулиці Тараса Шевченка, що проліг попід поки пустирем поряд із собором. На тій території розпочали працювати й будівельники. Тоді Переяслав.City зафіксував черговий етап робіт і на прохання читачів взявся довідатися, що ж там відбувається?
«Там мають працювати реставратори, а не будівельники з ВУКГ»
Йдеться про реконструкцію споруди поза Вознесенським собором, яку в різні періоди називали то монастирською капличкою, то альтанкою. Та насправді не те й не інша – це лише надбудова над входом до монастирського льоху, яку давні майстри спорудили в єдиному стилі взірцевого ансамблю Вознесенського монастиря.
Про багатостраждальну історію цієї споруди, плани її порятунку і, зрештою, перші кроки відновлення, Переяслав.Сity писав неодноразово. Нині – черговий етап таких робіт.
І попри деяку очевидність кураторства "оновлення" споруди, ми насамперед звернулися до науковців. Коментар із цього приводу нам надав заступник гендиректора НІЕЗ «Переяслав», кандидат історичних наук Олександр Колибенко:
– Це вхід до погреба, – така собі підземна вентиляція з надбудовою, яка за архітектурою справді нагадує церковну споруду. Ремонтні роботи, які там нині проводяться, цілком і повністю виконуються за ініціативою міського голови Вячеслава Саулка, тож із усіма питаннями слід звертатися насамперед до нього.
Музейники, звісно, проти будь-якого подібного втручання з боку міської влади, адже це історична пам’ятка другої половини XVIII століття. Тож там мали би проводити не ремонт, а саме реставраційні роботи і виключно фахівці, які спеціалізуються на відновленні історичних споруд з їхніми особливостями давнього будівництва та архітектури, а не місцеві будівельники з ВУКГ. Доцільність покладення великої бетонної плити біля споруди теж для нас є загадкою.
Амбітна ідея голови
За великим рахунком, це справді амбітна ідея персонально міського голови В’ячеслава Саулка. Ось і цими роботами керує він особисто. Розкривати всіх планів голова не дуже поспішає, але дещо нам розповів, принаймні, щодо ключового запитання від містян.
– Я думаю, всі пам’ятають, в якому стані була територія біля Мазепинського собору в 2020 році, коли ми там почали наводити порядок. Зокрема, і та споруда, яка є входом у печери. І я її рятую, як тільки можна. Бо це – частина нашої великої історії. Я можу прирівняти це до печер Києво-Печерської Лаври, – зауважив Вячеслав Саулко.
– Із цього приводу я вивчав усі, які тільки можна знайти, архівні археологічні довідки, знімки. Але найдетальнішим свідченням того стану, як це було раніше, є всім відомий малюнок Тараса Шевченка, який восени 1845 року змалював Вознесенський собор. І ось саме за цим зображенням ми відновлюємо вхід, прагнемо максимально зберегти його автентичну архітектуру.
Як бачите, форму даху наші проектанти вже відтворили і точно таким, як на малюнку. Часто запитують, чому він такого кольору? Насправді в нас немає достеменної відповіді, але в минулі часи вкривали собори мідними листами, які з часом окислювалися і ставали зеленими. Зараз є сучасні дорогі матеріали, які наші проєктанти й використали.
Щодо прапорця на маківці, то, на жаль, його зробили дещо важким і він під час стихії упав, тому поки там легший тризуб.
Купольне накриття раніше зробили на металевих опорах, щоб якраз і врятувати цегляну кладку стін, які залишилися вже у вигляді колон. Тепер відновлюємо їх зовнішні форми і розміри за згаданим малюнком, зробимо двері.
Хто переймається, то маю заспокоїти, що для огляду там залишаться «історичні камені» – у спеціальних отворах їх можна буде бачити з усіх боків. Адже за нашим задумом, в кінцевому варіанті, це буде початок цікавого туристичного маршруту. Ще в планах за кілька метрів встановити пам’ятник Тарасу Шевченку, який змальовує Собор.
Щоправда, там ще багато роботи, потрібен час. Зокрема, щоб розчистити і підземні ходи. На сьогодні цей об’єкт, хоч і на території міста, але «безхозний», не має офіційного власника. Тому нашим завданням буде встановити для нього охоронний номер. Але важливо, щоб нам не завадили довести до завершення задумане. І тоді цей об’єкт буде родзинкою нашого туристичного міста.
Краєзнавець Микола Богатир провдить екскурсію біля Вознесенського собору
«Вознесенський собор у Переяславі». Акварель, 1845 р. Т. Шевченко
Що було раніше?
- На сесії міськради 22 квітня 2021 року депутати прийняли рішення про демонтаж 16 будівель колишньої військової частини в центрі Переяслава.
- Восени того ж року працівники ВУКГ знесли і рештки старого монастирського муру. Залишився як історичний об'єкт лиш невеличкий фрагмент впритул до Меморіального музею Григорія Сковороди.
- Так само недоторканними стояли і стіни альтанки-входу до монастирського льоху. Тоді на сесії Вячеслав Саулко заявив про наміри зберегти залишки цієї споруди та відновити її.
- Саме тоді між Заповідником та міською владою і виникла дискусія щодо повноважень на такі роботи. Директор НІЕЗ «Переяслав» Олексій Лукашевич запевняв, що не перешкоджає діям міської влади. Єдина вимога – дотримання чинного законодавства і вимог ЗУ "Про охорону культурної спадщини". Хоча ні монастирський мур, ні альтанковий вхід до погребів як історичні об'єкти окремо не були зареєстровані, на балансі НІЕЗ не перебувають.
- У серпні 2022 року з ініціативи міського голови майстри з Вінниці, які раніше в нього працювали на будівництві Володимирського храму, спорудили фігурний дах над «альтанкою». Його вага 3 тони. Фінансували роботу неназвані меценати.
- 1 жовтня 2022 року з ініціативи Вячеслава Саулка архієрей Православної Церкви України єпископ Луганський та Старобільський Лаврентій у співслужінні священників Переяслава освятив павільйон як «капличку» біля Вознесенського собору.
Історична споруда: цінність і дослідження
Вознесенський собор у Переяславі зведений коштом гетьмана Івана Мазепи у 1695-1700 роках.
Альтанка над входом до монастирських погребів, яка виконувала ще й вентиляційні функції, була споруджена не раніше 1780-1785 років. Тобто жодного стосунку до діяльності Мазепи не мала.
Основа цієї споруди (5х5 м) з трьох боків – північного, південного і західного – має арочні входи шириною 2 метри. Її прикрашало купольно-шатрове покриття. Найкраще її вигляд зафіксувала світлина 1928 року.
1934 рік
Територія Вознесенського монастиря XVIII ст. (його площа – близько 4,5 га) археологічно майже не досліджувалася. Там з 1934 по 2002 рік розміщувалася військова частина.
У 2003 році провели перші археологічні дослідження, їх учасником був завідувач науково-дослідного відділу археології НІЕЗ "Переяслав" Дмитро Тетеря. Він розповідав, що тоді науковці обстежили та склали план підземної частини-льоху і залишків споруди-входу над нею. Розміри цегли, характер мурування обох цих об’єктів дозволяють стверджувати, що вони збудовані в останній чверті XVIII ст., приблизно тоді ж, коли були зведені дзвіниця та кам’яна стіна-огорожа садиби монастиря.
До підземної споруди-льоху (що це саме погріб, свідчать обладнані витяжки для вентиляції приміщень) вели з боку входу двері – два вмуровані крюки, на яких вони висіли, збереглися й досі. Підземелля має довжину близько 30 метрів.
Спочатку йде коридор протяжністю 16 метрів, в одному місці в ньому розміщені бокові ніші площею понад три квадратних метри. Коридор приводить до двох великих (площею по 25 квадратних метрів) прямокутних приміщень, де власне і зберігали їстівні припаси спочатку ченці, а згодом і радянські військовики. Причому вони, щоб скоротити відстань, пробили ще один вхід з протилежного східного боку.
Пам'ятка має бути збережена
- У 1955 та 1963 роках комплекс колишнього Вознесенського монастиря держава брала під свою опіку, в охоронну зону потрапила й «альтанка».
- У 1999 р., коли пам’ятки комплексу – Вознесенський собор, дзвіниця і колегіум – набули статусу пам’яток національного значення, «альтанка» в цей список не потрапила. Причини невідомі.
- Постановою КМУ від 3.09.2009р. №928 до переліку об'єктів культурної спадщини внесена уся центральна частина Переяслава, у т. ч. територія колишнього Вознесенського монастиря, має статус пам'ятки археології національного значення: "Літописне місто Переяслав – столиця Переяславського князівства" (ІХ-ХІІІ ст.ст.). У Держреєстрі нерухомих пам'яток України має охоронний номер 100018-Н.
- У 2015 році архітектор-реставратор з проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" Анатолій Ізотов безоплатно надав проект порятунку пам’ятки давньої архітектури.
- Була ідея законсервувати залишки оригінальної споруди, а над ними спорудити новий павільйон, який би відповідав своєю архітектурою автентичному. Але тоді до справи не дійшло. Хоча, як зазначив Дмитро Тетеря, ця споруда періоду Козаччини, попри прозаїчне функціональне призначення, й справді на рідкість оригінальна і має бути збережена.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
