Депутати Переяславської міськради на сесії 19 вересня повернули історичну назву одній з найдавніших шкіл міста – музичній. Досі вона мала офіційну назву – мистецька школа імені Павла Сениці. Восени 2024 року вона відсвяткує свій 70-річний ювілей, тож це рішення є своєрідним подарунком всім тим, хто весь час так і називав її музичною.
До знаменної дати Переяслав.City підготував серію публікацій про різні сторінки літопису закладу і його людей. Ми зібрали факти та документи, спогади і світлини – нанизали, як перлинки, в добірному намисті історії музичної школи.
(Продовження). Початок ТУТ і ТУТ
Ця розповідь – про директорів музичної школи. Інформацію про них ми відшукали в архівах, дещо збереглося і в шкільному музеї. Кожен із керівників зробив важливий внесок у розвиток музичного освітнього закладу. Завдяки їхній енергії, ентузіазму та організаторським здібностям школа виховала плеяду талановитих музикантів.
Протягом 1954-1958 років директором музичної школи був Татур Мирон Антонович – прекрасний адміністратор, організатор, педагог, ентузіаст своєї справи.
Татур Мирон із ученицею, перший рік роботи директором
Із біографії, яка є у фотоархіві, дізнаємося, що народився у 1916 році у Могильовській області, білорус, син бідняка, виховувався у дитячих будинках, навчався у Бобруйському робфаці, воював, здобув середню спеціальну освіту у Київському музичному училищі за спеціальністю диригент хору, акордеоніст. Викладав у музичній школі клас баяну.
У книзі наказів за період його директорства відслідковуються часті відрядження до різних міст за інвентарем, музичними інструментами та для вирішення справ, які стосуються поповнення матеріальної бази новоствореної музичної школи.
Один навчальний рік 1958-1959 рр. директором музичної школи був Ястремський В.О. На жаль, про нього ми знайшли дуже мало інформації. У книзі наказів за 1958 рік є запис «3 червня 1958 року приступив до виконання обов’язків директора музичної школи» (фото).
До речі, як видно у записі, у ті часи велося діловодство лаконічно – лише прізвище та ініціали. Але у музеї музичної школи збереглося є фото, де Ястремський В.О. із першим ансамблем скрипалів та на фото першого випуску музичної школи. Працював на посаді директора рік, у 1959 році перевівся працювати у місто Тараща.
Директор школи Ястремський, перші випускники (1954-1959 р)
У 1959-1962 рр. третім директором музичної школи був Головко Вадим Олександрович. Із його біографії (фото) стає відомо, що народився він у місті Чернігів (1927 р.) у сім’ї музикантів. Закінчив середню школу водночас із музичною. Потім здобув музичну освіту по класу віолончелі у Київському музичному училищі. У 1954 році працював директором Шполянської музичної школи. Через 5 років отримав призначення на директорство у музичнy шкоуі Переяслава-Хмельницького.
Запис Остащенко про директорство (6 директор)
Час його праці відмічений у книзі наказів влаштуванням на роботу нових викладачів (5-7 чоловік), організацією навчального процесу (учнів відраховували та залишали на повторне навчання) відрядженнями за інструментами й меблями, вирішенням побутових проблем.
Шерепа Костянтин Степанович – четвертий директор музичної школи. Він керував навчальним закладом із 1962 по 1966 рр. Його призначення зафіксовано у книзі наказів таким чином:«Сего числа 18 июля 1962 года приступил к обязанностям директора музшколы».
Із його звіту про навчання за 1962-1963 роки є такий запис: «Приміщення школи складається із семи класних кімнат та зали. Наявність класних приміщень явно недостатня для контингенту школи. На слідуючий учбовий рік заплановано поділити залу школи на класні кімнати, що дасть змогу збільшити кількість класних приміщень, але школа залишиться без залу. Школа забезпечена клавішними інструментами, які знаходяться у задовільному стані. Потрібні 4-5 нових баянів. Баяни, якими зараз працюють у школі застарілі, понівечені й для проведення занять не придатні, а ремонтувати їх не раціонально. У школі у звітному році працювало 10 викладачів. Вісім із них мають спеціальну музичну освіту (музучилище), один закінчив педтехнікум, один навчається заочно».
Через деякий час Костянтин Степанович переїхав у місто Бровари, де також отримав посаду директора музичної школи.
Перший ансамбль скрипалів, викладач Ястремський В.А.
Запис у книзі наказів Ястремського В.А.
Татур Мирон Антонович двічі обіймав посаду директора. Вчергове це було 1966-1967 рік. Про те, як йому працювалося, свідчить звіт директора за цей навчальний рік: «Приміщення школи потребує ремонту та розширення. Клавішних інструментів – 12 (4 роялі, 8 піаніно) , які потребують поточного ремонту та настрою. Баянів – 10, усі вони потребують ремонту та настроювання. Необхідно придбати скрипки малих розмірів, поповнити шкільну бібліотеку та фонотеку. У школі дуже мало стільців, усього 36 штук. У школі 17 викладачів, 2 за сумісництвом. По класу фортепіано – 7, по класу скрипки – 1, духових інструментів – 1, музтеорії – 1,баяна – 7 викладачів (2 сумісники)».
Остащенко Антоніна Василівна була шостою директоркою в період 1967-1968 рр. про що свідчить запис у книзі наказів:«Приступаю к исполнению своих обязанностей 11 сентября 1967 года».
Викладач Юрій Дебеляк пригадує про неї, як про викладачку високого професіоналізму, людину великої культури й толерантності:
– Антоніна Василівна закінчила Одеську консерваторію, викладала теоретичні дисципліни. До цього часу директорами були чоловіки, а тут жінка узяла на свої плечі таку велику відповідальність і чудово справлялася із обов’язками.
Солдатов Едуард Миколайович був сьомим директором музичної школи у 1968-1974 рр. – педагог по класу скрипки, закінчив Наманганське музичне училище Узбецької республіки. Запис у книзі наказів повідомляє: «На основании приказа №185 от 6 ноября 1968 года приступил к обязанности исполняющего обязанности директора музшколы».
Через рік його роботи у звіті за 1968-1969 рік постає гостра потреба в приміщенні: «Для расширения контингента учащихся школы не хватает учебных классов,т.е.помещения. Когда-то в школе хотели сделать постройку, вывели фундамент, но на том дело и остановилось. Нельзя ли, чтобы областное управление культуры походатайствовало перед облисполкомом о продолжении строительства пристройки, чтобы выделили на это деньги».
Часта зміна директорів школи була пов’язана із тим, що на керівну посаду приходили люди із музичною освітою, які багато часу віддавали організаційній роботі школи, створення ансамблів, оркестрів тощо, а потрібно було дбати про побут приміщення та його добудову.
Проказов Володимир Федорович був призначений на посаду директора добровільно-примусово, оскільки був членом КПРС (на той час, бо згодом вийшов із партії). Керував із 1974 по 2014 рік. Закінчив музучилище та консерваторію, має стаж роботи у педагогічному училищі 13 років, толерантний у спілкуванні із колегами, витриманий, закоханий у музику. Ось його запис у книзі наказів «На основании приказа областного управления культуры №68-к от 8 августа 1974 года приступил к исполнению обязанностей директора детской музшколы».
Володимир Федорович мав девіз: «Для мене робота – це усе», тож послідовники отримали у спадок гарне приміщення, творчі здобутки й міцний та професійний колектив педагогів-музикантів. А ще чудовий музей, де зібрано унікальні документи про становлення музичної школи та безліч нагород, які свідчать про талант як її викладачів, так і вихованців.
Із 2014 по 2021 рік директором музичної школи працювала Ганна Іфтоді.
Із 2021 року й дотепер заклад очолює Вадим Ноздровський.
Запис про призначення на посаду директора Володимира Проказова – він став восьмим директором
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
