Рання вагітність, боротьба за щастя своєї родини, а згодом – розлучення і виховання п’ятьох дітей самотужки. Переяславка Альона Бойко стала мамою у п'ятнадцять років і жодного разу про це не пошкодувала, хоча було непросто.
Історію про жінку, яка, попри все, продовжує будувати щасливе життя для своєї великої родини, розповідає Переяслав.City.
Частина дитинства минула в нині окупованому Мелітополі
Альоні Бойко 32 роки. Вона – переяславка, хоча близько десяти років разом з мамою проживала в Запорізькій області.
Народилася жінка в Переяславі, але в ранньому дитинстві її мама переїхала на Запоріжжя – в місто Мелітополь. Нині він окупований.
– У Мелітополі минула частина мого дитинства. А через роки у мами склалася тяжка ситуація. Вона виховувала мене сама, хоча був і вітчим, але фактично – сама. На Запоріжжі було дуже складно з роботою. А в Переяславі жила бабуся, тут також була мамина сестра, тож вона привезла мене сюди, у шостий клас я вже пішла вчитися у ЗОШ №4 (тепер гімназія №4, – авт.).
Мама повернулася в Мелітополь, а згодом поїхала на роботу до Москви, працювала там деякий час нянею. Я вже була підлітком і жила у бабусі.
Переяславка Альона Бойко близько 10 років жила в Мелітополі на Запоріжжі
В росії мама Альони жила недовго, повернулася в Мелітополь, а за три роки до повномасштабного вторгнення також приїхала в Переяслав.
– У мами стало погіршуватися здоров’я, тож я сказала: "Їдь сюди, тут я зможу тобі допомагати". Слава Богу, що вона тоді приїхала, бо хто знає, що могло б бути вже під час війни. У Мелітополі залишилися мамині знайомі, її найкраща подруга. Ми спочатку часто зідзвонювалися, але зараз зв'язку немає, і ми навіть не знаємо, чи вони живі. Телефони взагалі не працюють. Мабуть, ж проблеми з мережею. Місто в окупації...
В Альониної мами на Запоріжжі була кімната в гуртожитку. Перед тим, як переїхати в Переяслав, жінка здала її в оренду.
– Там жив чоловік, але зараз ми не маємо жодної інформації, чи ціле це житло і чи все гаразд із маминим квартирантом. Душа болить. Я виросла там, біля моря. Мої родичі жили у Приморську і мама щоліта відправляла мене туди.
Я завжди мріяла, щоб і мої діти змогли поїхати туди на відпочинок. Сподіваюся, що колись це здійсниться. Але поки що головне – вистояти тут, у своєму рідному місті.
Вагітна у 15
Альона Бойко – тендітна, красива жінка. При знайомстві з нею, більшість навіть не подумає, що це – багатодітна мама. Але насправді Альона народила і виховує п'ятьох дітей!
Будинок бабусі Альони в мікрорайоні Підварок, неподалік заводу "Точмаш". Саме там пройшла друга частина дитинства, а також юність нашої героїні.
– У дитинстві ми з друзями постійно були на вулиці, найулюбленішим нашим місцем був "скелет" недобудованого корпусу "Точмашу". Саме там я й познайомилася з Ігорем. Він старший від мене на 5 років. Через певний час у нас закрутилися стосунки, він почав приділяти мені увагу: шоколадки мені носив, катав на велосипеді, потім на мотоциклі. Ігор завжди був поруч, підтримував мене. Ми дуже подобалися один одному. Я вперше закохалася, – згадує Альона.
Альона була в 9 класі, коли дізналася, що вагітна. Дівчина була розгублена – вагітна у 15 років. Всі довкола, особливо рідні, казали, що вона ще сама дитина, тому їй рано народжувати.
– Мені казали, що дитина народить собі дитину. Мама була категорично проти. Вона хотіла забрати мене, навіть погрожувала Ігорю в'язницею, адже я була неповнолітньою. Але він не відступав, казав, що кохає мене, і наполіг не розлучати нас. Він стояв за мене горою.
Батьки Ігоря тоді разом уже не жили. Думкою тата Ігор не цікавився, а його мама, звісно хвилювалася, але підтримала нас. Я вдячна свекрусі за це. Та й далі вона допомагала мені.
Після дев’ятого класу Альона планувала вступати у переяславське ПТУ (нині професійний коледж) на кухаря-кондитера. Але як дізналася, що вагітна, зрозуміла, що навчання відкладається.
– Відмовитися від дитини навіть не думала. Я відразу вирішила народжувати. Однак мама влаштовувала скандали, вмовляла позбутися вагітності і я сильно через це нервувала. І втратила дитину... А через деякий час, зовсім скоро, я дізналася, що знову вагітна.
Старші сини Альони Бойко: первісток Артем (на стільці) і Євгеній
І от тоді я подумала: "Значить, так треба. Ну, так мені долею написано, що я маю народити саме в 15 років". Це був для мене ніби знак, тому вирішила не говорити своїй мамі про вагітність. Вона дізналася вже коли термін уже був великий.
Незважаючи на спротив рідних та надто юний вік Альони, у грудні 2007 року дівчина вийшла заміж за Ігоря. Щоб узаконити свої стосунки, пара брала відповідний дозвіл у суді.
– А після одруження, вже у лютому 2008 року народився наш перший син Артем. Чоловік дуже хотів дочку, схожу на мене, але дівчинка народилася тільки третьою. У моїй родині завжди було багато дівчат. У бабусі 4 дітей і хлопець тільки один. Я – одна в сім’ї, але двоюрідних сестер у мене аж п’ятеро. Завжди мріяла про брата, але так склалося, що всі навколо – дівчата. А в родині Ігоря, навпаки, більше хлопців.
Молодші діти Альони Бойко: Поліна, Владислав (ліворуч) і Антон (праворуч)
От і наш первісток – хлопчик. Згодом після його народження я отримала паспорт. У 2010 році влаштувалася на роботу в ТОВ "Костал Україна". Але так склалося, що я постійно була в декретах. Лише встигала вийти з одного, як уже була вагітна наступною дитиною.
В Альони з Ігорем п'ятеро діток: найстарший – Артем, зараз йому 17 років. Потім Євгеній, йому 13. Дочці Поліні – 10. Далі Владислав, якому 8, і найменший Антон, йому в квітні виповниться 6 років.
– Антон відвідує садочок "Сонечко", старші діти навчаються в четвертій школі, а от Артем вже здобуває фах електрика у професійному коледжі. Ось так – у мене чотири синочка і одна лапочка-дочка, – ніжно додає Альона.
Альона Бойко зі своїми синами
Альона Бойко з донечкою Поліною
Мама – це найскладніша із усіх "професій"
– Перша вагітність у мене була складною. Я постійно лежала через сильний токсикоз і пологи були патологічні. У перші дні після пологів було важко, я була зовсім ще малою і не знала, як доглядати за дитиною. Свекруха допомагала – вона показувала, як купати, як годувати, підказувала, що робити. Поступово я сама всьому навчилася, через кілька місяців я самотужки справлялася.
Чоловік Альоні теж допомагав, але більше все ж був на роботі, щоб забезпечувати сім’ю. Він займався ремонтами, будівництвом, працював неофіційно. Гроші були потрібні, тож заробляв, де міг.
– Я тим часом була мамою і вважаю, що це найскладніша із усіх "професій". Я займалася дітьми і господарством: ми тримали курей, кролів, качок, навіть свинки були. Я справлялася з усім – і з дітьми, і з хатніми справами, і з городом та господарством. Близькі часто дивуються, де я на все беру сили і знаходжу час. Казали, що в мене залізне терпіння. Але, я й сама не знаю, звідки в мені ця енергія і як мене на все і всіх вистачає, – усміхається Альона.
– Мені просто завжди хотілося чогось досягти. Я багато чому навчилася сама. Наприклад, щоб смачно готувати виписувала журнали, пробувала нові рецепти, експериментувала. І так в усьому, пробувала, помилялася, а тоді виправляла свої помилки і все поступово вдавалося.
Зараз Альона виховує дітей сама. З чоловіком у шлюбі вона прожила 13 років, а ще два роки була разом із ним до весілля.
– Разом ми були 15 років. Так, різне бувало, але намагалися триматися разом заради дітей. Хоча ніхто з нас не планував дітей спеціально, ми завжди говорили: якщо Бог дає – значить, так має бути. Чоловік завжди підтримував цю думку.
Згодом стосунки з Ігорем у Альони почали ускладнюватися, їм стало дуже непросто разом. Жінка довго зважувалася на розлучення, упродовж тривалого часу давала шанс своїй сім'ї, вірила, що шлюб із чоловіком можна зберегти.
– А ще я вагалася, чи впораюся сама з дітьми. Страшно було залишатися без чоловіка. Коли найменшому синові виповнився рік і вісім місяців, я вирішила вийти на роботу. Це було перед початком війни. Згодом я зважилася на розлучення і зрозуміла, що мої діти – це моя відповідальність. Тому я не маю права бути нещасливою і не можу опускати руки.
Альона отримує від чоловіка аліменти на дітей – 3 200 гривень на всіх. Окрім аліментів, каже наша героїня, колишній чоловік інколи купує дітям щось додатково. Він спілкується з дітьми, інколи забирає їх до себе.
"Я ніколи не буду сама, бо в мене є п’ятеро люблячих дітей"
Альона завагітніла у 15 років. Її мама була проти, бабуся і сестра теж вважали, що це занадто рано. Але вона, наголошує жінка, нікого не слухала, зробила свій вибір, і ні разу про це не пошкодувала.
– Зараз моєму старшому синові 17 років, і ми з ним дуже близькі. Часто люди навіть не вірять, що я його мама – думають, що сестра. І з іншими дітьми так само – мене часто не сприймають за багатодітну маму. Багато хто дивується, коли чує, що у мене п'ятеро дітей.
Я завжди намагалася тримати себе у формі. Мені важливо доглядати за собою.
Після народження першої дитини Альона пішла в декрет і не довчилася. Жінці хотілося б отримати освіту, але це потребує коштів і часу.
– Діти для мене завжди були, є і будуть на першому місці.
Альона продовжує працювати у компанії "Костал". Має змінний графік – дві ранкові, а потім дві нічні зміни.
– Коли в мене денна зміна, наймолодшого сина відводить у садочок бабуся і забирає, якщо я не встигаю. Коли я працюю вночі, найстарший син допомагає доглядати за молодшими.
Коли ми з чоловіком розлучилися, я пояснила дітям, що нам буде нелегко, і вони мене зрозуміли. Старший син – моя опора. Він завжди допомагає, підтримує мене. Другий син має інший характер, але теж інколи допомагає. Звісно, зараз у дітей свої інтереси – гаджети, друзі. Але ми всі разом справляємося.
Якби складно не було, Альона завжди робить усе, щоб діти ні в чому не були обділені, щоб було що їсти і вдягти, а ще, щоб вистачало на якісь елементарні "забаганки".
– Багато хто з моїх друзів каже, що я з будь-якою проблемою впораюся. Я завжди дотримуюся обіцянок. Наприклад, щось пообіцяла дітям, то навіть якщо не одразу, знайду можливість зробити це пізніше. Часто заощаджую на собі, але діти мають усе необхідне.
Я рано вийшла заміж і завжди була віддана родині. Так і зараз усе для сім’ї, усе для дітей.
Школяркою Альона п'ять років займалася легкою атлетикою: мала грамоти, медалі, їздила на змагання. Тренер вбачав у дівчині хороші перспективи, наголошував, що вона може з легкістю займатися спортом і в майбутньому. І зараз жінка хотіла б ходити у зал, але не має такої можливості через проблеми зі спиною.
– У мене було п’ять вагітностей, і я надірвала спину. Проте діти успадкували мою любов до спорту: один любить волейбол, другий – баскетбол і футбол. Вони не відвідують спеціальні секції, але у школі на заняттях з фізичної культури активні, беруть участь у змаганнях, отримують грамоти.
Коли почалася "дистанційка", в Альони був складний період. Домашні клопоти, прибирання, городи, все відійшло на другий план, бо потрібно було підключати дітей до онлайн-уроків, розбиратися з усім, напрацьовувати режим.
– Домашнє завдання старші діти роблять самі, а з Владіком, четвертим сином, доводиться займатися. Він не хоче вчитися, каже: "Краще б я все життя ходив у садочок".
Попри все, Альона знаходить час і для себе.
– Старший син може посидіти з молодшими, а я зустрічаюся з друзями. Це важливо, бо коли весь час варишся у щоденних справах, стомлюєшся, найсильніше морально. Я звикла тримати все в собі, але коли негатив накопичується, емоції прориваються, я просто можу сидіти і плакати. Це теж свого роду розрядка, але краще все ж відволікатися, трохи відпочивати.
Коли починається грибний сезон, як каже наша співрозмовниця, її вдома не втримати.
– Я люблю не тільки збирати гриби, а й готувати їх, закривати на зиму. Загалом, куховарити – це моя стихія. З малечку я допомагала на кухні своїй мамі, тому що розуміла, як їй важко. Любила працювати з тістом, пекти. Хотіла стати кухаркою або кондитеркою, але життя склалося інакше. Проте я продовжую готувати для родини, і діти завжди ситі. Вони не вибагливі, але у кожного є свої вподобання. Доводиться підлаштовуватися, готувати так, щоб усі були задоволені.
Крім грибів, Альона любить знімати різні відео для TikTok.
– Це можуть бути веселі або життєві відео, які мені сподобалися, і я хочу їх інтерпретувати по-своєму. Але загалом вільного часу в мене мало, і більшість я його присвячую сім’ї. Звісно, іноді хочеться просто відпочити, щоб ніхто не турбував, щоб можна було хоча б день провести для себе. Але я розумію, що без дітей і щоденних клопотів пов'язаних з ними, життя вже не уявляю.
Після розлучення Альона довго не могла довіритися чоловікам, але не засмучувалася з цього приводу.
– Я не сама і ніколи сама не буду, бо в мене є п’ятеро люблячих дітей, – каже Альона.
Зараз у житті жінки з'явилася людина, яка любить не тільки її, а також дітей.
– З Ярославом ми працюємо разом, дружили ще до стосунків, і діти його знали ще до того, як він став частиною нашого життя. Вони добре до нього ставляться, граються з ним, усміхаються, веселяться. Для мене важливо, щоб їм було комфортно. Заміж поки не поспішаю – хочу трохи відпочити від минулих стосунків, відновитися.
Так, моє життя непросте, але я щаслива. У мене є діти, їхня підтримка і любов. Це для мене найважливіше.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
