Великдень — найвеличніше християнське свято, яке цього року припадає на 20 квітня. До нього готуються заздалегідь: господині прибирають у домівках, печуть паски, фарбують яйця, а в багатьох родинах дотримуються давніх народних обрядів, які передавалися з покоління в покоління. Переяслав.City дослідив, як святкували Великдень наші предки, які значення мали крашанки й писанки, і як ці традиції збереглися донині.
Крашанки, писанки, крапанки: у чому різниця?
Особливою обрядовою дією Великодніх свят здавна було виготовлення писанок, крашанок, крапанок.
Розписувати великодні яйця треба було увесь Страсний тиждень. На Полтавщині та Київщині їх писали в П’ятницю, бо після того, як у храмах виносили Плащаницю, вже не можна було нічого робити по господарству. Зазвичай у витончені барвисті орнаменти писанок дівчата закодовували свої бажання, прагнення та мрії, тож воліли під час творчого процесу бути на самоті.
- Крашанки — це яйця, пофарбовані в один колір, зазвичай натуральними барвниками.
- Писанки — яйця, розписані орнаментами за допомогою воску і барвників.
- Крапанки — яйця, на які капали віск, а потім фарбували — так утворювалися візерунки-крапки.
Крапанки
Що символізувала писанка?
Писанка була більше, ніж просто прикраса: це – оберіг, символ життя, весни, родючості.
Розписували писанки лише на повних яйцях. На порожніх малювали лише ті, які призначались для поминання предків – їх вішали на дерева на цвинтарях, аби душі пращурів могли з ними «розмовляти».
Для того, щоб розписані яйця не псувалися, їх засушували. Писанки клали у піч після випікання паски. Чекали, поки піч трохи остуджувалася, щоб яйця не потріскалися. Віск на писанках розтоплювався, рівномірно їх покривав, і яйця ставали твердими. Крім того, верхній шар білка неначе запікався, і писанка вже не псувалася, а всихала.
Розписані яйця на свята служили «валютою». У хаті їх могли писати до 60 штук.
Писанки мали безліч функцій:
- ними обдаровували близьких;
- клали під фундамент хати, аби оселя була щасливою;
- клали у колиску, щоб дитина добре спала;
- заорювали на полі — на врожай;
- після освячення умивалися водою з писанками, щоб бути «красними, як писанка».
Процес виготовлення писанки
Цікаво, що дівчата часто розписували яйця на самоті – кожна виводила у візерунках свої мрії, бажання, надії.
Фарбували яйця природними компонентами:
- цибулинням — для темно-червоного або бурштинового кольору;
- вільхою — для жовтувато-коричневого;
- буряком чи соком моркви — для рожевого і помаранчевого;
- дубовим листям — для насичено-коричневого.
Сьогодні багато хто повертається до таких барвників — не лише заради автентики, а й з турботи про здоров’я.
Великодній кошик: що клали наші предки
У ніч на Великдень усі люди, обов’язково ошатно одягнені, після служби в церквах освячували свої кошики зі смаколиками. У нашому регіоні (Середня Наддніпрянщина) крім пасок, у корзинах були крашанки, ковбаси, сало, бекон або запечене м’ясо, сир, сіль, мішечок з пшоном, пиріжки.
Цікаво, що в деяких місцевостях Київщини, Черкащини, Полтавщини паску святили не лише в кошиках, а й у ночвах, які ще називали «нецки». А на Західній Україні використовували різьблені орнаментовані дерев'яні кошики-посудини, які замовляли спеціально для Великодня.
Після того, як поверталися додому з церкви, розговлялися і лягали досипати. Коли просиналися – йшли знову до церкви, влаштовували ігри та гуляння.
Волочебний понеділок — з обливанням і піснями
Перший понеділок після Великодня у народі часто називали Волочебним – бо всі «волочилися» від хати до хати в гості. А ще його називали Обливаним, ця традиція дійшла до наших днів, але з часом втратила сенс і автентичність. Раніше хлопці поливали водою лише дівчат зі своєї громади, старші люди – родичів приблизно одного віку, кум куму, наприклад, але легесенько, для годиться. Дівчата ж хлопців інколи не обливали, а іноді наступного дня, у вівторок, навіть били хлопців кропивою на знак «помсти».
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
