Сьогодні, 8 вересня, згадуємо полеглих захисників України з Переяславщини. Минають три роки з дня загибелі Олександра Підборіжного та перші роковини – Андрія Ющенка. У цей день помолімося, згадаймо їхні імена, вшануймо пам'ять, висловімо співчуття родинам, закликає Переяслав.City.
Олександр Підборіжний із Переяслава
Олександр Миколайович Підборіжний народився 1 липня 1995 року у місті Олешки Херсонської області, де й пройшло його дитинство. Після школи вступив до Університету Григорія Сковороди в Переяславі за спеціальністю "Політологія". Місто йому сподобалося, і після закінчення навчання він залишився тут жити.
Його шлях боротьби за Україну розпочався 30 листопада 2013 року під час Євромайдану. Тоді спецпідрозділ "Беркут" жорстоко побив понад 80 учасників акції, більшість із яких були студентами. Олександр був серед мирних протестувальників, і відтоді для нього почалася справжня війна за незалежність країни.
У 18 років він пішов на захист України і став наймолодшим учасником АТО. Був добровольцем батальйону оперативного призначення Нацгвардії імені генерал-майора Кульчицького, який першим відбивав російську агресію на Донбасі. Потім служив військовим розвідником у морській піхоті та працював інструктором морських піхотинців у Миколаєві. Повернувшись до Переяслава, кілька місяців працював в охоронній фірмі.
Олександра мобілізували 25 лютого 2022 року. Він служив старшим солдатом та гранатометником у батальйоні оперативного призначення Нацгвардії імені генерал-майора Кульчицького. 2 вересня російські дрони-камікадзе атакували його позиції у селі Тетянівка на Донеччині, і він отримав контузію. Попри застереження лікарів, Олександр повернувся на передову.
– За кілька днів ми повернулися на позиції, де за нами вже вочевидь слідкували, — розповів Дмитро Воля на похованні Захисника. – 6 вересня російські військові випустили ще два дрони з інтервалом у три хвилини. Від першого ухилилися, а другий став фатальним. Два наші козаки постраждали, а Олександр зазнав осколкового поранення в голову. Ми евакуювали його до Краматорська, потім у Дніпровську лікарню імені Мечникова. Там провели другу операцію і планували третю в Києві. Ще позавчора ми його провідували, але він уже був на штучній підтримці...
Захисник помер у шпиталі міста Дніпра 8 вересня 2022 року.
Похований 10 вересня 2022 року в Переяславі на Підварському кладовищі.
Посмертно нагороджений медаллю "За військову службу Україні" за особисту мужність і самовідданість у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності, а також за сумлінне й бездоганне служіння Українському народові. Крім того, він отримав медаль "За жертовність і любов до України" від УПЦ КП.
Андрій Ющенко із села Вінинці
Ющенко Андрій Анатолійович народився 29 листопада 1995 року, жив у Вінинцях Циблівської громади. Навчався в Лецьківській школі, потім закінчив Немішаєвський аграрний коледж і вступив на заочне навчання до Київського університету НУБіП. Працював механіком на підприємстві, яке виготовляло лісопильні станки. До початку повномасштабного вторгнення працював на підприємстві з виробництва деревообробних станків у Козаровичах. Андрій був гарним фахівцем, а ще любив працювати в саду – саджав дерева, кущі та квіти.
Мобілізований 22 травня 2024 року. Він пройшов навчання, адже в строковій армії не служив. Після навчального центру Андрія відправили на бойові завдання: спершу на Сумщину, потім – під Курськ, а далі на Донеччину, під Покровськ. Він служив у складі 152 бригади, а пізніше, після Курщини, став підкріпленням 25-ї окремої штурмової бригади. Служив кулеметником 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону.
Близько 9 місяців воїн вважався зниклим безвісти. Андрій Ющенко був ідентифікуваний за ДНК-експертизою і вважається, що воїн загинув 8 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області. Його тіло передали під час обміну 4 березня 2025 року. На момент загибелі йому було 28 років.
Похований у селі Вінинці.
В Андрія Ющенка залишилися мама Оксана, батько Анатолій, брат Сергій і сестра Каріна.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
