Здавна серед містян у Переяславі ходять розмови, нібито колись Вознесенський та Михайлівський монастирі, а також Покровська (зруйнована у 1937 р.) та Успенська церкви були з’єднані підземними ходами, фрагменти яких збереглися до наших днів. Вони існували для того, щоб під час ворожої навали можна було винести цінності і врятуватися самим. Скільки в цьому вигадки, а скільки вірогідності, спробував дослідити Переяслав.
Вічний вогонь у монастирському льосі
Вознесенський собор у середмісті Переяслава зовні – архітектурна пам'ятка сакрального зодчества. Споруджена коштом гетьмана Івана Мазепи у стилі українського бароко в 17 ст. Всередині – музей-діорама «Битва за Дніпро…» з живописним батальним полотном, яке ілюструє бої на Букринському плацдармі 1943 року (його, до речі, міський голова хоче звідти прибрати). Ліворуч від входу в собор є сходи, які ведуть до підземного коридору. Ймовірно, через нього колись і потрапляли в ті самі таємничі підземні ходи.
По інший бік парадного входу до Вознесенського собору в Переяславі
А нині там теж музейна експозиція: на стінах червоною фарбою написані імена. Надія Бойко, завідувачка науково-дослідного відділу музею розповіла журналістці Переяслав.City Валерії Бобровській, що у 1985 році тут викарбували близько трьох тисяч прізвищ, хоча загиблих було понад десять тисяч. Це – імена жителів усієї Переяславщини, які загинули на різних фронтах у Другій світовій війні.
У кінці цього коридору невелике приміщення з низької стелею-склепінням, що нагадує форму якогось давнього погреба. Усі стіни в приміщенні обкладені керамічною глянцевою плиткою. Тут у 1980-х роках створили Меморіал Слави: з барельєфом із міді на стіні, імітацією «Вічного вогню» та меморіальною плитою.
Ліворуч – сходи, які ведуть до підземного коридору.
На вході у підземний коридор до Меморіалу Слави розмістили кілька експонатів присвячених Другій світовій
На вході у підземний коридор до Меморіалу Слави розмістили кілька експонатів присвячених Другій світовій
На стінах підземного коридору червоною фарбою написані імена жителів Переяславщини, які загинули, боронячи Батьківщину від фашистів у Другій світовій війні.
Потайний вихід з підземної кімнати музею
– Підземний хід веде далі, він уже засипаний. Ймовірно, також у 80-их роках, коли тут працювали реставратори. Ми його закрили барельєфом. Що тут було раніше, до реставрації, нам, працівникам діорами, невідомо. Я почала тут працювати у 1981 році, – розповідає Надія Бойко. – Я думаю, що прохід йде у дзвіницю. А в нас є така версія, що всі церкви нашого міста під собою з’єдналися підземними ходами.
Втім, чи замурований прохід за барельєфом є частиною колишнього монастирського льоху, чи фрагментом підземного ходу – достеменно невідомо.
Колишні працівники служби охорони згадували, що в радянські часи міліціонери, які чергували в експозиції діорами, могли зайти у двері музею, а вийти за територією собору потайним ходом. Але знали такий секрет одиниці.
Вхід до підземної кімнати зі склепінням нагадує давні льохи
Тут у 1980-их роках створили Меморіал Слави – з барельєфом із міді на стіні, імітацією «Вічного вогню» та меморіальною плитою.
Тут у 1980-их роках створили Меморіал Слави – з барельєфом із міді на стіні, імітацією «Вічного вогню» та меморіальною плитою.
Куди дівається вода з фонтану
Мешканці Переяслава стверджують, що підземні ходи там таки існують. На доказ цього наводять аргумент: у фонтані біля Вознесенського собору не тримається вода, а йде кудись під землю. Можливо, якраз у те місце, де є частина древнього підземного ходу. (З цих міркувань, до речі, і нині фонтан не працює).
Ці здогадки перегукуються з версією Надії Бойко, яка показує, що із підземної кімнати музею ймовірний вихід, який міг бути за цієї стіною, розташований якраз у напрямку ходу до дзвіниці. Тож, можливо, саме там і проходить одна з гілок підземелля.
Завідувачка Науково-дослідного відділу «Музей-діорама „Битва за Дніпро…“» Надія Бойко
"Під землею ходили через пів міста?"
– Брат мого діда жив біля третьої школи, – каже житель Переяслава Ігор. – Там на Ярмарковому кладовищі колись була невелика церква, зараз на її місці стоїть хрест. І в тій церкві теж було щось типу підземного ходу.
Брат діда розповідав, що вони дітлахами залізли туди з цікавості, а вийшли аж у районі центрального парку. Я думаю, що тоді не було сенсу людям вигадувати такі небилиці, і підземні ходи насправді були, просто до нашого часу збереглися тільки їх частини.
– Чутки про існування підземних ходів під Переяславом відомі всім, – розповідає Галина Бузян, старша наукова співробітниця науково-дослідного відділу археології НІЕЗ «Переяслав». – Біля Вознесенського монастиря є погріб, над яким збудований павільйон. Цю споруду помилково називають каплицею, хоча насправді це не так – над нею ніколи не було хреста.
"Каплиця" насправді була павільйоном над входом у монастирські погреби
Під час обстеження науковці Заповідника виявили у цьому погребі дві ніші, закладені іншою цеглою, ймовірно, пізнішого часу. Вони могли бути або продовженням погреба, або дійсно ходами. Додаткових розкопок з метою перевірки, чи це насправді підземний хід, провести не вдалося, тому впевнено стверджувати, чим дійсно є ця підземна споруда, ми не можемо.
Колишня головна зберігачка Заповідника Лариса Олексіївна Годліна згадувала: коли вона була в третьому чи четвертому класі, то в центральному парку, ближче до РЕСу, провалився ґрунт, і вони з однолітками по тому проваллю ходили. Але чи насправді то був підземний хід, невідомо.
У місті виявляли багато старих цегляних погребів
Коли будувалася фабрика «Сотекс», то зносили старенькі хатки, які були на тому місці, і рили під нову будівлю котлован. Тоді розкопали просторі погреби з високими напівкруглими цегляними зводами – їх я бачила особисто. Просторий цегляний підвал зі зводами є й під вестибюлем музею Г.С.Сковороди. Звичайно, всі вони зараз засипані.
Михайло Іванович Сікорський колись мені казав, що у 1974 – 1979 роках, коли під керівництвом В.О.Харламова проаодили розкопки колишнього дитинця на території Михайлівської церкви, то натрапляли на провалля, що нагадували тунелі, в яких можна було пройти приблизно 8-10 метрів. Такі ж провали були і біля Успенської церкви, на територіях приватних садиб поблизу.
У підвалі притвору та у погребі біля церкви київські археологи намагалися віднайти якісь сліди підземних ходів, але марно. Приїжджали тоді зі столиці на розкопки навіть спелеологи. Вони сказали, що в Переяславі існування підземних ходів фізично неможливе, бо для цього зовсім не підходить місцевий ґрунт.
Наприклад, київські ґрунти – це надзвичайно міцні і потужні лесові породи. В них існує багато печер природного походження, наприклад, вимитих водами Дніпра, які використовувалися з давніх часів, були розширені і добудовані людськими руками. Отам є і підземні ходи.
Ґрунти Лівобережжя, де розташований Переяслав, теж мають лесові шари, але слабкі і крихкі. Використання їх для будівництва довгих ходів проблематичне – вони швидко зруйнуються. Проте переяславці будували численні льохи, підвали та погреби, укріплюючи їх цеглою. Саме їх фрагменти часто знаходять і нині.
А взагалі на території колишнього переяславського дитинця дуже багато цікавого. Ми тоді копали ті фрагменти церкви, які були зведені на фундаментах Свято-Михайлівського собору ХІ – ХІІ століття. Знайшли перстень із перлиною ХІІ ст., котрий зараз знаходиться в експозиції Археологічного музею.
Також ми виявили рештки переяславського полкового судді Іоанна Берла, датоване 1720 роком. Його надзвичайно цікаве поховання, так звана «спокута», і зараз знаходиться перед порогом храму. У написі на надгробній плиті йдеться про те, що суддя вважав себе великим грішником. Він заповів поховати себе перед входом до церкви, щоб усі віряни, йдучи на службу і назад, наступали на могилу, і таким чином зменшували його гріхи. Існує думка, що такі «спокутувальні» поховання були досить популярними в Україні, але ця традиція припинилася за наказом імператриці Катерини ІІ у 2-й пол. ХVІІІ століття.
Наприкінці серпня 2025 р. міський голова Переяслава вирішив викопати траншею від павільйону до собору, аби відтворити там підземні ходи для туристів
Наприкінці серпня 2025 р. міський голова Переяслава вирішив викопати траншею від павільйону до собору, аби відтворити там підземні ходи для туристів. У триметровій траншеї видно рештки цегляної давньої кладки
Досліджували і підземні споруди – монастирські льохи, викладені цеглою. Також ми натикалися на величезну кількість людських решток, бо там був і стародавній монастирський некрополь. Наприклад, біля центрального входу до храму київські колеги знайшли фрагменти склепу з похованням священника в парчевих ризах.
У цілому під Переяславом багато підвалів та погребів, залишки яких досі знаходять місцеві жителі, помилково вважаючи їх підземними ходами.
Завдяки Магдебурзькому праву, яке місту надав князь Костянтин Острозький у 1585 році, у ньому процвітала торгівля, відповідно, значний прошарок населення відносився до купецтва. Добротні, просторі, вентильовані погреби були необхідними для зберігання товару. Приміром, у монастирських льохах зберігали продукти, вино і сіль.
Я пам’ятаю, що на місці будівлі Пенсійного фонду до 1980-х років було старе приміщення Ощадного банку. Після дощу на його стінах завжди проступали білі розводи – це сіль, якою були просякнуті стародавні льохи і ґрунт навколо них.
Я не стверджую категорично, що підземних ходів не існувало. Вони цілком могли бути збудовані під монастирями, утворюючи систему погребів, де зберігався монастирський крам. Але їх існування на сьогоднішній день науково не доведено. Є лише романтичні легенди, породжені людською фантазією. Але це прекрасно – адже романтика спонукає до реальних дій, і можливо, колись будуть проведені наукові дослідження, які остаточно доведуть чи спростують існування системи підземних ходів під нашим містом, – усміхається археологиня Галина Бузян.
Вхід у підземелля після незаконних розкопок на території колишнього Вознесенського монастиря в Переяславі
– Та немає ніяких підземних ходів, – у свою чергу стверджує завідувач відділу археології Олександр Колибенко. – Я скільки тут живу, скільки беру участь у різноманітних археологічних розкопках, стільки й чую про ці легендарні ходи.
Всі про них говорять, усі по них ходили, але ніхто не може показати – ось вони! – і повести по них чи за місто, чи від церкви до церкви, чи ще кудись. Ці міфічні «ходи» – насправді погреби, або ж імпровізовані склади, збудовані монастирями та торговим людом в ХVІІ – ХІХ ст. для зберігання товарів, а також залишки вентиляційних шахт того ж часу.
Наприкінці серпня 2025 р. міський голова Переяслава вирішив викопати траншею від павільйону до собору, аби відтворити там підземні ходи для туристів.
З тильного боку Вознесенського собору є двері "чорного" входу
З тильного боку Вознесенського собору є маленькі двері
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
