У середмісті Переяслава подружжя Еліни та Максима Бутів зовсім нещодавно відкрило кав’ярню DоCсoffeе. Про те, як вони зважилися у період карантину і економічної кризи вперше розпочати власну справу, Еліна розповіла кореспондентці Переяслав.City.
Локація
— Наша кав'ярня розміщується поряд із центральною аптекою — у затишному будиночку з червоної цегли. Його частиною є і маленький дворик, де можна було б розмістити вуличні столики. Проте все це в планах.
Ми почали працювати, хоча облаштування і концепцію свого закладу не завершили. Але точно, що це буде суто сімейна справа, без найманих працівників. Через карантин у місті діють певні обмеження для роботи таких закладів. Відтак ми вирішили цей час використати ефективно — і працювати на клієнтів, і завершувати свій проєкт одночасно. Тож поки що ми відпускаємо тільки каву з собою.
Натхнення
— Я — мама в декреті. Сину Макару всього 2 рочки і 2 місяці. До його народження працювала продавчинею. Чоловік — прикордонник. Служив в аеропорту «Бориспіль». Навесні контракт закінчився, і чоловік вирішив його не продовжувати. Вже тоді думав про власну справу. Я теж була схильна до такої ідеї. Одначе стовідсоткового плану, що саме це має бути, у нас довго не було. Та й зважитися на перший крок нам щось заважало, стримувало. То мала дитина, то робота, то карантин.
Підказала ідею і надихнула наша невістка Альона, братова дружина. Вона ще пів року тому відкрила свою кав’ярню у Переяславі — на першому поверсі торгового центру «Магніт». Пережила і суворий карантин — не закрилася. Каже, це не страшно, якщо дуже віриш у свої сили.
Звісно, клієнтів за той час у неї поменшало. Та навіть за таких умов вона нас мотивувала — відкривайтеся! Без її натхнення і допомоги ми, може б, ще вичікували. Найбільший страх був щось починати саме в карантин, ризикнути вкладати гроші в нову справу.
Початок
— Добре, що чоловік у мене рішучий. Я взагалі-то теж людина спонтанна. Ішли якось увечері повз приміщення, побачили оголошення, що воно здається в оренду. А для кав’ярні ж підходить дуже добре! Отак все вирішили одномоментно. На ранок зателефонували власнику і домовилися.
Відтак ми розпочали з приміщення, ще не маючи для кав’ярні нічого, окрім ідеї і бажання. Уже потім Максим пішов оформлятися підприємцем. У центрі надання адмінпослуг, що в міськраді, йому все детально пояснили. Подробиць я не знаю, але це було дуже просто — через три дні ми отримали документи.
Гроші
— Якщо є 50 тисяч гривень, можна починати таку справу, як наша, і швидко зробити повноцінну кав’ярню. У нас грошей для старту було менше, тому ми ще в процесі, вдосконалюємося.
У батьків грошей не брали. Ми сказали їм, що відкриваємо заклад тільки за день перед цим, аби вони зайве не нервувалися. Хотіли взагалі сюрпризом зробити, а потім вирішили, що їм треба таки буде час, аби прийти до тями (сміється).
А зрештою вони нас підтримали. Моя мама навіть допомагає з бухгалтерією. У мене з цим поки не дуже виходить. Зараз учуся і цьому.
Чіткого бізнес-плану у нас не було. Знову ж, у всьому радилися з невісткою. Головне, що для цього потрібно — кавову машину. Її взяли в оренду. Між іншим, мало хто хоче здавати апарати таким підприємцям, як ми. Щоб купити навіть не нову, треба вкласти щонайменше 30 тисяч. Нова сучасна коштує близько 90-100 тисяч гривень. Кавомолка також тисяч п’ять-шість. Все це ми маємо поки в оренді. Далі можемо викупити.
Атмосфера
Відкрилися недавно — 11 липня. Ще не робили святкового «прийому» з кульками, музикою, бо інтер’єр не зовсім готовий. Ми ж спочатку орендували приміщення, а потім почали його облаштовувати, обдумувати деталі, меблі.
Працювали без суперечок: разом міряли, малювали ескізи. Але облаштування приміщення — це таки чоловікова сфера. Він же і назву закладу придумав. Зразу хотів, щоб було Dоctor сoffeе. Я кажу: назва довга, то скорочуй сам, щоб потім люди не скоротили як попало! Тепер ми – DoCcoffee. Коротко і ясно.
Інтер'єр ми поки не оформили остаточно. Як бачите, в нас є тільки два столики на чотири місця кожен. Їх чоловік зробив власноруч з європіддонів. Сам же доробляє і барну стійку. В такому стилі лофт буде весь цей невеличкий зал, він має всього тридцять квадратних метри. Замовили ще холодильник для напоїв: люди часто запитують заодно якоїсь холодної води чи коли.
Та поки усередині клієнтів не обслуговуємо. Зараз позиціонуємо себе як заклад, де напої з собою. Попереджаємо про це відвідувачів.
Бариста
— Спеціально бариста на роботу не наймали. Я тут все роблю сама. Невістка Альона мене навчила працювати з машиною, готувати різні рецепти напоїв. Сама ж вона спеціально вчилася на курсах барист. А мені пощастило, бо я вже в неї все переймала, вчуся тонкощам і досі.
Зараз через карантин усе відпускаємо в разовому посуді. Та думаю, що так буде іще якийсь час. Бо, крім того, облаштувати повноцінний заклад, використовувати керамічний посуд, для нас поки ще й дорого. До того ж тут немає туалету, а без цього ніяк.
Зате маємо хороший вибір напоїв. Смак кави залежить від багатьох чинників, але головні — якість зерна і пропорції.
Кава
Ми через інтернет знайшли фірму з продажу кави оптом. Поїхали до них і покуштували напої. Чоловік у мене взагалі не кавоман, каже, йому вся кава однакова. Я випиваю одну-дві чашечки в день, але щоб була смачна. Смак, звісно, у кожного свій: кому м’яку ароматну арабіку, кому міцну робусту, з гірчинкою чи кислинкою, комусь зі спеціями...
Зараз у нашому бар-меню більше 20 найменувань. Найдорожчі — по 40 гривень — мокко ванільне і кава-глясе. Туди додаю пломбір, сиропи, молоко, вершки. Усі коктейлі по 35 гривень. Вони зараз ідуть найкраще, бо все таки кава — переважно сезонний напій або для гурманів. Найчастіше мами беруть щось на зразок безалкогольного мохіто чи «айслате» (холодна кава), а дітям — молочні коктейлі.
Шоколад
Я закінчила в Переяславі центр профтехосвіти за спеціальністю кондитерська справа, але за фахом не працювала. Із солодкою випічкою практикуюся тільки вдома. Можливо, згодом, коли піде справа з кав’ярнею, буду щось готувати і на продаж. А поки що роблю тільки шоколад.
Закуповую окремо какао-масло, какао-порошок, ваніль і виготовляю плитки. Це справжній шоколад — без зайвих домішок і консервантів. Відтак він може зберігатися не більше двох місяців. Його можна давати дітям, не боячись алергії, чи для піднесення настрою. Стограмова плитка коштує 75 гривень. Є вполовину менші і зовсім крихітки, по 10 гривень, як смаколик до кави.
Відвідувачі
За перші десять днів нашої роботи людей було небагато. Про нас ще мало хто знає. Можуть пройти повз п’ять разів, а на шостий таки зайти. Як тільки ми почали працювати, то рекламу розкидали по соцмережах. Частково це спрацювало. Приходили клієнти і казали, що бачили таке повідомлення і саме тому зайшли спробувати нашої кави.
Комусь сподобалося і вони приходять знову. Але є і такі, що їм не вгодила. І я їх розумію — адже смакові вподобання індивідуальні, у кожної людини свої! Тому я постійно вчуся — завдяки відвідувачам. Я вдячна за їхні зауваження, бо для мене це поштовх шукати нові підходи, рецептури.
Ми дуже стараємося, щоб успішно розвиватися і робити все класно. Щоб переяславці полюбили наш заклад і стали його постійними клієнтами.
