Працювати дистанційно в умовах пандемії – неабияка перевага. Все про роботу вдома знає Богдана Смірнова. Вона – експорт-менеджерка деревообробної компанії «Іст-Вуд-Трейд». Проживаючи в Переяславі, шукає для української фірми бізнес-партнерів у Європі та Азії.
Богдана Смірнова (27 років) закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вивчала китайську, англійську та німецьку. Деякий час викладала в університеті Григорія Сковороди в Переяславі. Захистила десертацію на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук. Наразі проживає з чоловіком і трирічним сином у Переяславі. Сьомий рік працює експорт-менеджером у ТОВ «Іст-Вуд-Трейд».
Усі меблі виготовляють із натурального дерева
– Компанія виготовляє і експортує пиломатеріали (дошки, бруси, балки). А півтора року тому ще й започаткувала власний меблевий бренд «Теостиль», – розповідає Богдана. – Усі меблі виготовляють з натурального дерева: дуба, ясена та інших цінних порід. Поки що товар йде на експорт, але сподіваємося, що й на українському ринку знайдемо свою нішу.
Меблі від "Теостилю" йдуть на експорт
Співпрацюємо з Польщею, Австрією, Німеччиною, Ізраїлем, Китаєм, Філіппінами, Японією, Болгарією. Є країни, в які одноразово відправляли продукцію.
Офіс компанії розташований у Черкасах, а виробничі потужності – в різних областях України.
Деревину закуповуємо переважно на Черкащині через тендери. Компанія отримала міжнародний сертифікат FSC. Він підтверджує, що наша продукція екологічна і виготовлена із законно заготовленої деревини. Сертифікація працює уздовж усього ланцюга: лісове господарство, виробництво, готова продукція. Споживач упевнений, що на кожному етапі все було легально.
Сертифікат FSC – це перепустка на міжнародні ринки. У європейських країнах дуже прискіпливо ставляться до походження продукції. Є такі компанії, які просять зазначати в документах паспортні дані водіїв, які вивозили кругляк із лісового господарства.
Узяли на роботу як знавця китайської
У мене був певний досвід у сфері міжнародної торгівлі. При університеті Шевченка діє культурно-освітній центр «Інститут Конфуція». Я вивчилася там на курсах, успішно склала іспит і отримала можливість навчатися рік у Китаї. Це було після третього курсу.
Богдана Смірнова навчалася рік у Китаї
У Китаї познайомилася з людьми, які порекомендували мене як знавця української і китайської одній компанії. Коли повернулася в Україну, досліджувала для неї вітчизняний ринок гранітів (габро, лабрадорит). Це унікальне каміння, подібне є лише в Бразилії. Організовувала бізнес-зустрічі китайської делегації і представників українських компаній-постачальників каменю. З деякими налагодили партнерські стосунки. На цьому наша співпраця закінчилася.
У цей час моя хороша знайома Неоніла Красножон, викладач університету імені Григорія Сковороди в Переяславі, порекомендувала мене як фахівця з китайської фірмі «Іст-Вуд-Тренд». Вони тоді виготовляли лише дубові дошки і шукали партнерів у Китаї. Я спочатку працювала перекладачем, вела листування, а потім стала менеджеркою з продажів.
Знайти хорошого партнера для бізнесу непросто
Моя основна робота – пошук бізнес-партнерів. Для цього є інтернет, спеціалізовані сайти щодо переробки деревини, форуми для виробників меблів, бази даних імпортерів, каталоги підприємств, виставки. І це неповний перелік джерел, де треба шукати.
Буває, що телефоную в офіс, натрапляю на секретарку, а вона мені відмовляє, навіть не уточнивши, чи цікаво це компанії. Або каже, що передасть директору. Я надсилаю їм наші пропозиції, а потім можу ще десять разів телефонувати в цю фірму, але все марно: інформація до керівництва не надходить.
Краще знайти прямий контакт очільника компанії чи відповідальної за цей напрямок людини. Або зустрітися з керівником. У нас з директором були дві масштабні ділові поїздки в Європу та Азію. В Азії облетіли шість країн за місяць, кожні три дні було нове місто. Наступного разу полетіли в Італію. За два тижні проїхали чотири тисячі кілометрів автомобілем. Знайшли хороших партнерів.
Богдана Смірнова знайомить іноземного бізнес-партнера з виробництвом
Наступний етап – налагодження бізнес-відносин. Представники іноземної компанії приїжджають в Україну, щоб на місці побачити виробництво, продукцію. Знайомства з потенційними партнерами відбуваються щонайменше двічі на місяць. Я зустрічаю їх в аеропорту, везу на фабрику в Черкасах, роблю екскурсію виробництвом, відповідаю на питання. Знайомство триває інколи два-три дні. Це відповідальний момент, тому поспішати не можна. Далі підтримую зв’язок із цією компанією, доводжу до підписання контракту. Потім контролюю виконання робіт, відправлення товару, оплату.
Наш бізнес повільний і ризикований. Від моменту замовлення дошки до її відправлення минає 7-10 місяців. За цей час може трапитися будь-що.
У Європі цінують натуральність і екологічність
Меблі, популярні в Україні, не підходять для Європи. Там у тренді максимальна екологічність, натуральність, лаконічність. Коли людина дивиться на дерев’яну шафу, в неї не повинно бути сумнівів, з чого вона зроблена. Можуть бути тріщини, сліди від сучків, заболонь (молодий шар деревини, світліший і м’якший – авт.). Популярні столи із «живими краями», нерівними, іноді зі шматками кори. Деревину покривають не лаком, а спеціальною олією. Це викликає враження, ніби меблі необроблені.
"На меблях можуть бути тріщини, сліди від сучків, заболонь"
У нас було незвичне замовлення: столи із тріщинами від двадцяти сантиметрів у довжину і сім – у ширину. Пояснили, що їх використовуватимуть як ніші або природні тарілки. У тріщину можна поставити свічку, елемент декору, насипати горішків. Якщо меблі занадто охайні, без тріщин і сучків, вкриті лаком, то перша думка в європейських покупців: вони зроблені в Китаї, їх зробили за три копійки, а хочуть продати дорого.
Меблі фірми «Теостиль» – із дорогого сегменту. Дубовий стіл із цільної дошки, вкритий олією, коштує від 24 тисяч гривень. Якщо з металевими ніжками, зараз це модно, то дорожче. Ліжко – від 20 тисяч гривень. Тумба – від 6 тисяч гривень. Ми пропонуємо якісний товар. Не хитруємо, як інші виробники: кажуть, що меблі з цільного дерева, а роблять полички з клеєного матеріалу. А будь-який клей випаровується і шкодить здоров’ю.
Через пандемію настала криза в меблевому секторі
Під час жорсткого карантину Європа зупинилася як ринок для збуту. Компанії боялися купувати продукцію. Але в той час почав виходити з кризи Китай. Ми розробляли новий напрямок для співпраці з китайськими партнерами. Я багато спілкувалася телефоном. А з китайцями важко розмовляти про справи. Спершу про погоду, родину... Тому на початку карантину в мене було вп’ятеро більше роботи, ніж зазвичай.
Згодом європейські партнери повернулися, але не всі. Багато з них закрили бізнеси. Дуже постраждала Швеція, бо вона потужний експортер сосни. У Німеччині до 40% компаній закрилися безповоротно.
Загалом наша компанія з карантину вийшла гідно: лише за один місяць працівники отримали 75% зарплати. Після кризи ми залишаємося на плаву і успішно працюємо.
Працювати в декреті можна, але треба бути реалістами
Я навіть у пологовому будинку ще працювала. У мене потуги, а я телефоном узгоджувала деталі контракту. Через два тижні після пологів мені зателефонував шеф: «Ну що, ти відпочила, будем працювати?» Але я все-таки взяла паузу на півтора року після народження дитини. Потім вела деякі проєкти. А на повну ставку повернулася рік тому.
Богдана Смірнова із трирічним сином Женею
Синочок у мене – живчик. Коли чую, що мама трьох діток успішно працює в декреті, то це або реклама курсів, за які треба заплатити, щоб стати такою ж «успішною», або в цієї мами є потужна підтримка: бабусі-дідусі, няні. Працювати в декреті можна, але треба бути реалістами. Не братися за щось дуже складне, бо і материнство буде не в радість, і робота.
Здебільшого я встаю о шостій і маю близько двох годин на роботу, поки синочок прокинеться. Ці години найпродуктивніші. Акумулюю свої сили, не розслабляюся. Намагаюся за пару годин встигнути те, що можна робити два дні. Синок снідає, ми граємося, а з десятої до тринадцятої з ним гуляє няня. Потім він обідає, лягає спати, і мій робочий день триває.
Для мене важлива самореалізація. Декрет – це був складний період, бо я не могла розвиватися. Коли повернулася на роботу, було значно складніше фізично, але ліпше морально.
Сама контролюю, за який час і що виконати
Для такого домосіда і любителя Переяслава, як я, дистанційна робота – це зручно. Важливо, що можу бути поряд із сином, родиною. Економлю час і фінанси на дорогу. Одягаюся так, як мені хочеться. Якщо їду на роботу, то це на фабрику, на пилораму. Одягаю джинси, кросівки. Навіть на переговорах я у зручному одязі.
Мені не подобається працювати під постійним контролем начальника. Працівники офісів можуть справитися із роботою раніше, але для керівника вдають, що ще працюють. А я сама контролюю, за який час і що виконати. Але якщо в когось є труднощі із самоорганізацією, то краще працювати під контролем.
Українські меблі цінуються в Європі
У мене є багато можливостей працювати за кордоном. Часто закордонні партнери, які приїжджають в Україну і знайомляться зі мною, пропонують мені роботу. Я не хвалюся, але за сім років досягла високого рівня в своїй роботі, а це вузька спеціалізація, плюс знання мов.
Не буду стверджувати, що ніколи не переїду з України. Але вважаю, що і в нас можна жити достойно. Мені хочеться розвивати український продукт. Отримую величезне задоволення, коли наші меблі викликають фурор у Європі.
