Настя мила посуд після обіду, за шумом води одразу не почула дзвінок у двері.
– Добрий день! Назар тут живе?
– А він вам навіщо?
– Ви його мама?
– Я!? Дружина взагалі-то! Дівчино, ви щось хотіли?
– Він зараз у лікарні, я нічого не знаю про його стан, мені нічого не кажуть, тільки родичам, – губи дівчини затремтіли. – Можна я зайду?
– Ну заходь. А чого це ти здоров’ям мого чоловіка цікавишся? – Настя вказала в бік кухні. – Туди йди. Може, тобі водички?
– Ні… Так, якщо можна.
– Так і будеш мовчати? Ти до мене посидіти прийшла, чи що? – нервувалася Настя.
– Я Галя, Назар обіцяв зі мною одружитися, – помовчавши, гостя додала, – восени.
– А, ну якщо одружитися, – Анастасія старанно мила сковорідку, – тоді справа серйозна, але тільки багатоженство у нас заборонене законом.
– Ви не розумієте, ось тільки він з вами розлучиться – і тоді…
– Хм… А зараз чого приперлася? Восени й приходь. Хоча, он за твоїм животом ніг не видно! Його робота?
– Так, як бачите, ми з Назаром скоро станемо батьками. Він вам сказав, що після вашого дня народження подасть на розлучення?
– Навіть так... Галю, ти ж не місцева?
– Я з села приїхала. На фабриці працювала.
– Вирішила, значить, міста підкорять? А чоловік мій дитячого вереску не переносить, ти в курсі? Ось у нас, як первісток народився, так він жити до батьків перебрався, на роботу, бачте, не висипався. Хоча, яка там у нього робота – за компом втикати…
– Так ви мені скажете, як він почувається?
– Скажу, чого ж. Стабільно тяжкий. Та не лякайся, жити буде.
– Ой, а що ж мені робити?
– А я звідки знаю? Ти коли в постіль до нього лізла, у мене не питала: «що мені робити?»
– Я на третьому курсі в інституті навчаюся. Заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. А Назар говорив, що ви давно живете, як сусіди, і він з вами просто через дітей.
– Справді?! – Настя відчувала, що її янгольському терпінню приходить великий і пухнастий песець. – Ти мені номер телефону та адресу залиш, я з тобою зв’яжуся.
– Навіщо?
– Як його випишуть, подзвоню, щоб забирала його собі. Ти ж зараз десь живеш?
– У гуртожитку…
– Ось туди вам і дорога. Ти на цю квартиру роток не роззявляй, це мій спадок від бабусі, так що при розлученні вона не ділиться. Ну, чого кліпаєш? З милим же рай і в халупі, правда, Галочко?
– Даремно ви так. Ми кохаємо один одного.
– Ось і кохатиметеся в гуртожитку на здоров’я! А тепер вали звідси, поки я добра. Показати, де двері? – Настя нарешті вкинула в раковину багатостраждальну сковорідку, яку мало не протерла наскрізь.
...Кілька днів Настя не їла і не спала, відколи чоловік потрапив в аварію. Спочатку лікарі похмуро мовчали або віднікувалися, чим доводили жінку до відчаю. Та згодом Назарові таки полегшало. Перевели його в палату з реанімації, пояснили, як доглядати. Вона так наплакалася за ці дні…
А тут ця дурепа вагітна намалювалася, мисливиця за міськими квадратними метрами. Ох, як накрутила б вона ріденьке Гальчине волоссячко на кулак, як спустила б з п’ятого поверху. Але хай іде з Богом, і з животом же...
Іде Настя до лікарні, голова від думок обертом. Хочеш не хочеш, а таки доведеться з'ясовувати стосунки. Бачте, день народження він їй не хотів псувати, скотиняка.
А ось і Галя сидить на лавці біля дверей.
– Тьотя Настя, візьміть мене з собою.
Нічого не відповіла Настя, так мовчки і зайшли, провела її в корпус як племінницю.
– Почекай тут, спочатку я, – буркнула.
Лежить Назар у палаті один, весь у саднах і бинтах, нога на витяжці. Від уважного погляду дружини прокинувся, посміхнувся, ось тільки їй геть невесело. "От же ж, козел недобитий" — сердилася подумки.
– Настю, привіт, я на тебе так чекав!
– Хто б сумнівався… Ось картопелька гаряча з котлетами, салат — все, як ти любиш. Їж, поки не вичахло, – Настя тремтячими руками ставить на тумбочку лотки з їжею.
– Настуню, а ти чого така червона і спітніла? Не захворіла?
– Гірше! Я ж тебе з армії дочекалася, Назарчику. Батьків не послухала і вискочила за тебе. А пам’ятаєш, як на одних макаронах сиділи? А синів наших, а ночі безсонні? Пам’ятаєш?
– Хіба таке забудеш… Ти чого, Настю?
– Та того! Не чекала я від тебе ножа в спину! – вже не могла далі стримуватися Настя. – Ти ж, падлюко, серце з мене вийняв!
– Настюшо, прости. Я не спеціально, я тихо їхав, як ти завжди наказуєш мені, ось тобі хрест.
– Дурень, ти думаєш, я через машину? – закинула пакет із мандаринами в тумбочку Настя.
– А через що? Через мене? Я так погано виглядаю?
– Нічого, заживе як на собаці, восени на весіллі будеш як новенький!
– Ти про що, Настю?
– Ні про що, а про кого! Про твою вагітну Галю з села!
– Що-о-о? – мало не впав із ліжка Назар. – Настю, ти головою вдарилася?
– Це я вдарилася? Ти бабу молоду знайшов, дитя їй забабахав, а я ненормальна?! – голосно розридалася Настя.
– Так, кличемо лікаря, я зрозумів, ти перенервувала, і в тебе істерика, – Назар спробував підтягтися на ліктях.
– Істерика? А я Галю з собою привела. Між іншим, вона в моїй квартирі жити збирається, ось тільки ти зі мною розлучишся після мого дня народження!
У Назара очі полізли з орбіт.
– Що, попався? Галько, заходь! – розчинивши двері, крикнула в коридор.
До палати спершу просунувся круглий живіт, в за ним і дівчина. Побачила Назара і враз змінилася на обличчі.
– А де мій Назар? Тьотя Настя, ви пожартувати вирішили? Цей лисий страшний мужик зовсім не мій Назарчик! Мій молодий і гарний! І фото в мене є, – Галя дістала телефон. – Ось ми з ним!
Настя зиркнула й істерично розреготалася. В потім давай розпитувати Галю.
З'ясувалося, що цей молодий і гарний Назар зумисне дав дівчині неправильну адресу, ніби як свою. Друга свого попросив Галі повідомити, що він у тяжкому стані після ДТП, щоб вона відчепилася. І хто б міг подумати, що в цій квартирі живе теж Назар, який насправді постраждав у ДТП.
Настя підключила свої знайомства, і потрібного Назара розшукали. Він виявився живим і здоровим. І звичайно, одружуватися не збирався ні восени, ні взимку.
Настя не залишила Галю в біді, і з житлом допомогла, і як стягти кошти на дитину з безвідповідального батечка підказала. А коли синок у Галі підріс, Настя познайомила її з хорошим чоловіком зі свого оточення, і на весіллі була почесною гостею. А Галя відтоді називає її тільки: «мама Настя, мій янгол-охоронець».
Олеся КОХАНЕНКО
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
