Однієї погожої днини бабуся Соломії, Евеліна Леопольдівна, енергійна і рішуча дама років під сімдесят, заявила:

– Соломійко! Я довго чекала і мовчала, але моє янгольське терпіння закінчилося! Ти коли-небудь даси мені спокійно віддати Богу душу?!

Струнка шатенка Соломія, дослідниця художнього мистецтва Ренесансу, бабусю любила і тому дуже здивувалася, почувши такі претензії.

– Тому що ти мене в домовину раніше чим треба вкладеш! – нелогічно продовжувала бабуся. – Ти коли заміж вийдеш?! Щоб я могла упокоїтися з умиротвореним серцем! Тобі вже двадцять п’ять! У мене вже двійко дітей у твоєму віці було! Щоб не заважати, я на цілісіньке літо з’їхала до старої дурепи Костюкевич. Три місяці по двадцять разів на день співчувала її геморою. І толку з моїх страждань – ти за цей час навіть не познайомилася ні з ким!

– Бабусю, але ж де і з ким мені знайомитися? Робота, італійська мова, дисертація… А в нашому музеї з холостяків тільки Аркадій Павлович, ти ж його бачила.

– Та й так, – похмуро погодилася бабуся, – цей екземпляр на безриб’ї навіть не рак, а дохла креветка.

А наступного дня Евеліна Леопольдівна зателефонувала "старій дурепі" Костюкевич і вияснила, що її онучка познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком у нічному клубі. По телевізору пані Евеліна дізналася, що в нічний клуб із 21.00 до 24.00 вхід для дівчат і жінок безкоштовний. Наступного вечора вона туди і вирушила, повідомивши Соломійці, що йде на вечірню прогулянку.

У лічені хвилини розгромивши охорону, яка намагалася щось патякати про вік, добивши їх єхидною фразою: "Не тримаєте удар, шановні!" – Евеліна Леопольдівна з допомогою тієї ж таки охорони вилізла на високий стільчик біля барної стійки і суворо огледіла приміщення.

– Ну і як вам у нас? – шанобливо поцікавився бармен, посунувши до неї високу склянку. – Це за рахунок закладу. Безалкогольний.

– Безперспективно, – заявила пані Евеліна, – порядній дівчині тут ловити нічого. До речі, не збіднів би ваш заклад, якби плеснули й ложку коньяку. А ось той руденький – у нього щось із тазостегновими суглобами чи це зараз так танцюють?

Того вчора в клубі було нервово і напружено. Як на батьківських зборах із приводу того, що старшокласники п’ють пиво і палять за шкільним стадіоном.

Протягом місяця Евеліна Леопольдівна відвідала рок-концерт, виступ занудного барда, файєр-шоу, змагання з екстремального велоспорту, преферансний турнір і, вже від остаточного відчаю, семінар молодих поетів. Закидати живця не було сенсу – не привели Боже, клюне. Поети її доконали.

– Свого часу я обрати не могла між твоїм дідом і десятком інших, не гірших за діда! Навіть у цієї старої дурепи Костюкевич був якийсь вибір. Хоча вона все одно все життя пристрасно витріщалася на твого діда. Але зараз, Соломійко, молоді люди геть перевелися – оком зачепитися ні за кого!

У березні Евеліна Леопольдівна вирішила заїхати до Соломійки на роботу. Але на весняній ожеледиці підсковзнулася і з усього маху гепнулася. Якийсь військовий кинувся її піднімати. Пані Евеліна проінспектувала себе на предмет відсутності перелому шийки стегна, уважно подивилася на свого благодійника і сказала:

– Пане майоре, ви, я бачу, танкіст, мій покійний чоловік командував танковим полком, скажіть, пане майоре, чи не знайдеться у вас годинка вільного часу?

Майор, котрий усвідомив, що доведеться тягти на собі матір-командиршу аж до її помешкання, прокляв себе за невчасний прояв християнських почуттів і приречено кивнув.

– Чудово. Скажіть, ви бували в історичному музеї? Ні? Як це – ні? Дуже рекомендую. Тільки попросіть, щоб екскурсію провела Соломія Андріївна, надзвичайно ерудований екскурсовод, не пошкодуєте.

Майор і сам не зрозумів, якого біса він поперся в той музей, як загіпнотизований...

…А нещодавно Евеліна Леопольдівна тихенько сказала сплячому Михайлику:

– Ось ти, сонечко моє, ведмежатко, підеш до школи, твій тато закінчить воєнну академію, бабусі й померти можна буде. А ще мама твоя докторську допише – я й піду зі спокійною душею. І сестричка тобі потрібна, моє горобенятко, що ж це ти одненький ростимеш. Ось народиться твоя сестричка, а тоді до школи піде, а потім… ну, потім ми ще подивимось.

Олеся КОХАНЕНКО

Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися