Руслана стояла перед великим дзеркалом і критично оцінювала своє відображення. На свої шістдесят два виглядає вона непогано. Симпатична білявка, доглянута, акуратна зачіска, манікюр. Чоловік відійшов у засвіти три роки тому. І весь цей час вона жила самотою в двокімнатній квартирі. Тиша стала нестерпною…
Подруга Наталка порадила зареєструватися на сайті знайомств.
– Русланко, там повно мужиків нашого віку. Немов нормальні, інтелігентні, хто удівець, хто давно розлучений, діти дорослі, онуків ніхто з них не виховує. Спробуй, що втрачати?
Жінка засумнівалася, але все ж створила профіль. Написала правду: пенсіонерка, живу одна, є квартира і автівка. Світлину поставила вдалу, де посміхалася. І через годину посипалися повідомлення.
Першим відгукнувся Олександр. Сімдесят років, у профілі написав, що шукає супутницю для спільних прогулянок та душевних розмов. Переписувалися десь із тиждень, потім запросив у кафе.
Руслана хвилювалася, як дівчинка. Одягла гарну сукню, уклала волосся в перукарні, навіть підфарбувалася. Прийшла до кафе і на місці побачила чоловічка з сумними очима в потертому піджаку. Він піднявся, посміхнувся, подав руку.
– Руслана? Дуже приємно, Саша.
Сіли за столик, замовили каву з тістечками. Чоловік розповідав про своє життя, цікавився її справами. Ніби все йшло добре, Руслана почала вже думати, що мабуть, їй пощастило. Але раптом…
– Русю, в мене до тебе прохання, – почав Олександр, дивлячись у філіжанку. – Розумієш, холодильник зламався. Викликав майстра, а ремонт дорогий. Мені б до пенсії дотягти, а вона тільки через тиждень. Ти не могла б позичити десять тисяч? Я як отримаю гроші, одразу поверну, чесне слово.
Руслана неприємно здивувалася. Перше побачення, а він уже грошей просить. Спробувала викрутитися.
– Сашо, а давайте я вам майстра хорошого підкажу. Я знаю одного, і недорого бере.
Чоловік набурмосився.
– Мені не майстер потрібний, а гроші. Тобі що, шкода? Я ж не так прошу, а в борг!
Руслана підвелася.
– Вибачте, мені час іти.
Вийшла з того кафе і більше Олександрові не відповідала. Той образився і зовсім зник. Усе ясно – шукав не жінку, а спонсора.
Написав інший чоловік, Сергій. Шістдесят п’ять років, у профілі – фото з дачі. Тримає в руках лопату і посміхається. Написав, що любить землю, вирощує овочі, шукає жінку зі схожими інтересами.
Руслана зраділа. У неї теж є дача, невелика, але доглянута. Вона з задоволенням проводить там вихідні, саджає квіти і трохи дріб’язку – огірочки, помідорчики, кріп…
Зустрілися, прогулялися по парку. Чоловік виявився приємним співрозмовником. Говорили про квіти, фрукти та овочі, посадку, консервацію, обом було нібито й цікаво.
Сергій почав приїздити до неї додому. Відремонтував кран, підтягнув дверну ручку, замінив, де треба, лампочки. Руслана була вдячна. Готувала обіди, пригощала, раділа увазі. Але поступово почала помічати щось дивне.
Чоловік ходив квартирою, оцінююче дивився на лоджію.
– У тебе тут стільки світла, – сказав одного разу. – Можна розсаду тримати. У мене вдома темно, а тут – ідеально.
Жінка кивнула – це звучало безпечно. А потім він заговорив про дачу.
– Русю, а давай на твоїй дачі теплицю поставимо. У тебе місця більше, ніж у мене. У мене ж помідорів багато, мені б теплицю нормальну. Ти не проти?
Руслана замислилася. Теплиця – це вкладення грошей. Матеріали, установка. А навіщо їй теплиця, якщо в неї на дачі тільки квіти і трохи зелені?
– Сергію, а навіщо мені теплиця? Я помідорами не займаюся.
Чоловік здивувався.
– Як це навіщо? Ми ж разом будемо. Ти мені допоможеш, я – тобі. У тебе дача краще, землі більше. Давай використовувати по максимуму.
Жінка зрозуміла, що він планує не спільне життя, а вигідне використання її ресурсів. Лоджія – під розсаду. Дача – під теплицю. А далі що? Автівка для перевезення урожаю? Квартира для зберігання інвентарю?
Вона ввічливо відмовилася від подальших зустрічей. Сергій образився і перестав писати. Отже, зацікавлений був тільки у її майні.
Руслана вже хотіла видалити профіль, але тут намалювався Володимир. Шістдесят три роки, полковник у відставці, живе один, шукає жінку для серйозних стосунків.
Переписувалися довго. Він був галантним, писав компліменти, цікавився її життям. Здавалося, нарешті зустрівся нормальний чоловік. Зустрілися, погуляли. Дарував квіти, проводжав до дому, поводився як джентльмен.
Через місяць заговорив про спільне життя.
– Русю, давай не будемо тягнути. Ми вже не молоді. Навіщо втрачати час? Розпишемося, житимемо разом.
Жінка зраділа – нарешті, ось вони, серйозні наміри. Але від наступної пропозиції вона похолола.
– Твою квартиру здамо, – продовжив Володимир. – Гроші отримаємо пристойні. А жити будемо в моїй кімнаті. Я в комуналці живу, але кімната велика, я її для нас облаштую.
Руслана дивилася на нього і не вірила власним вухам. Він пропонував їй відмовитися від власної затишної двокімнатної квартири в центрі заради кімнати в комуналці. Здавати квартиру, щоб гроші діставалися йому. І опинитися в повній залежності.
– Володю, а чому ми не можемо жити в моїй квартирі? – обережно спитала.
– Навіщо нам зайва житлова площа? – обурився чоловік. – Здамо, отримаємо дохід. Будемо жити скромно, але з копійкою в заначці.
Руслана зрозуміла, що перед нею – найбільш небезпечний тип. Він не просив грошей у борг, не нав’язував свої проєкти. Він пропонував їй добровільно позбавитися квартири і стати залежною. Потім, коли вона опиниться в його кімнаті без власного житла, він зможе диктувати умови.
– Ні, – твердо сказала Руслана. – Я не хочу здавати свою квартиру.
Володимир змінився на обличчі.
– То ось як? Значить, тобі я не потрібен. Для тебе квартира дорожче за мене. І чому ви всі такі меркантильні?
Розвернувся і пішов. Більше не писав і не дзвонив.
Руслана сіла на диван і задумалася. Три спроби – три провали. Усі троє шукали лише вигоду – грошей, ресурсів, квартиру…
Зварила собі кави і включила телевізор. Життя продовжувалося. Без кохання, але й без обману. Може, це і є жіноче щастя на пенсії? Не підтоптаний непорядний принц на білому коні, а спокій і незалежність.
Жінка раптом згадала, що ангорська кішка сусідки Каті нещодавно народила. Треба попросити залишити біле пухнасте кошеня…
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
