У святкові дні завжди хочеться говорити про успішних людей, добрі справи, радісні, приємні події. Сьогодні в Переяславі відзначають свято міста. Журналісти Переяслав.City запитали земляків про їхні враження.
Людмила Отечко, 51 рік, заступниця директора сьомої школи:
– Для мене Переяслав починається біля сьомої школи, адже багато років я тут вчителюю. Особливо біля нашої школи стало красиво, коли тротуари вимостили плиткою і заасфальтували дорогу. А загалом наше місто просто на очах змінюється на краще і стає все більш привабливим, затишним та комфортним для нас, переяславців, та наших гостей. Дочекалися ми вже і фонтанів, і велосипедних доріжок і фотозон. Також активно реконструюються парки і сквери, зокрема і на Спаській Леваді, де я живу. А ще мені подобається, що в Переяславі вже немає стихійних ринків і вулиця Шкільна вільна від торговельних наметів.
Юлія Кравченко, 21 рік:
– Я переїхала до Переяслава п’ять років тому із міста Славутич, вступила до педагогічного університету. За цей час місто суттєво змінилося на краще, це видно неозброєним оком. На узбіччях з’являється ще більше клумб, на центральній площі та поблизу – зони відпочинку, красиві лавки, нові урни для сміття. Однак місто певною мірою здається розірваним на шматки. Бо в центрі, на вокзалі та на Леваді значно більше якихось розважальних зон, магазинів, різних закладів, ніж у інших мікрорайонах. Також важливо, що цьогорічний День міста відзначатимуть переважно в онлайн-форматі. Це – передусім турбота організаторів про переяславців.
Тетяна Палатна, 60 років:
– Переяслав почав пахнути кавою. Ще кілька років тому в місті була пара кав’ярень. Тепер їх з’явилась велика кількість. Мої улюблені в центрі – «Пектораль», «3D», «Каприз» (біля жовтої церкви), на вокзалі поруч із «Кулиничами» – «just coffe». Щонайменше раз на тиждень ми з подругами відвідуємо кав’ярні. В них – особлива атмосфера. Затишок, легка тиха музика й незрівнянний аромат свіжої кави. Саме він додає нашому місту особливого шарму, а мені – ще й настрою. Відходять кудись далеко негаразди, залишаються прекрасні спогади й народжуються цікаві думки й плани.
Ніна Сизоненко, 58 років:
– Чесно кажучи, особливо вагомих змін ще не видно. Як на мене, в місті не створюються робочі місця, немає виробництва, і це в першу чергу стримує його розвиток. Є і чимало побутових питань, які не влаштовують мене та інших переяславців, і вони не вирішуються. Проте щось і покращується. Мені подобаються останні оновлення на вулицях: світлові інсталяції, фонтани, велосипеди з квітами, нові тротуари з кольорової плитки. Відвідую маму на Інтернаціональній, то там зробили нову капітальну дорогу – дуже гарна. Зате в нас на Можайській влітку полатали ямки, а зараз там знову такі вибоїни, що проїхати неможливо. Ось так у нашому місті є всього: щось і покращується, але ще й старих проблем багато.
Олександр Корнієнко, 47 років:
– Хоч давно і живу у Переяславі, та, по правді сказати, мало де буваю, здебільшого з роботи – на роботу, чи інша зайнятість. А як випадають вільні дні, їдемо до стареньких батьків на Черкащину. Та от минулого літа приїжджала сестра з двома дітьми-школярами. Довелося приділяти їм увагу. То ніби побачив Переяслав і його околиці їхніми очима. Ну, перш за все, дуже сподобалася зона відпочинку на Дніпрі, біля «Любокраю». Їздили туди мало не щодня. Раніше я там не бував, а це і сам накупався, загорів. У захваті вони були, наскільки затишним став отой скверик з фонтаном, що біля дзвіниці. Та і взагалі часто хвалили місто. Погоджуюся з ними повністю. Хоч воно і невелике, але є в нас і гарна природа, і затишна, зелена центральна частина, і різні кафе. Я вже не кажу про музеї, куди ми також заїжджали.
Петро Калініченко, 44 роки:
– Мене особливо радує, що взялися за тротуари – ніколи раніше владі не цікаво було, як почуваються пішоходи. Тим паче, що, викладені з плитки, вони ще й красиві. І ще добре, що взялися за упорядкування місць відпочинку, зокрема, скверу біля Вознесенського собору, скверу імені Шимченка, парку біля НЦК. Чекаю, коли ж врешті візьмуться і за центральний парк. Зробити там сучасний туалет – це все-таки для нього замало.
