Переяславець Вова Данилюк – «золотий» медаліст, двічі переможець всеукраїнських учнівських олімпіад з географії. Але спеціальність обрав творчу – тележурналіст і ведучий телепрограм. Цьогоріч закінчив бакалаврат Київського національного університету культури і вже працює у виші. Наскільки залежать кар’єрні успіхи від шкільних оцінок, з’ясуємо в розмові з ним.
Родина
У мене звичайна сім’я. Мама Олена – домогосподарка, тато Петро – будівельник. Не було ніяких передумов, щоб народилася така зірочка, як я (усміхається). Мабуть, пішов у бабусю Наталію Леонідівну Салівон. Вона була медалісткою, працювала директором районного будинку дитячої та юнацької творчості.
"Не було ніяких передумов, щоб народилася така зірочка, як я"
Батьки ніколи не змушували мене до навчання і не контролювали. Я був самостійним з дитинства. Більше того, за одинадцять років мама тільки раз побувала в школі. Це був 9 клас, підлітковий вік, я щось серйозне натворив.
Школа
У початкових класах не отримував похвальних листів, бо мав дев’ять балів з української мови, між іншим, улюбленого предмету. Просто був розсіяним, постійно кудись поспішав. А потім підтягнувся.
Я не був класичним відмінником – нудним заучкою, який постійно сидить за книжками. Мені легко давалося навчання, не докладав особливих зусиль. Був активним, комунікабельним, співав і грав на гітарі.
Вова Данилюк – випускник ЗОШ №7
Чому трієчники часто успішніші, ніж відмінники? Бо зі школи вчаться вирішувати проблеми, домовлятися (зі вчителями про вищу оцінку, з учнями, щоб списати). Вони гнучкіші, і це допомагає в житті. Але я не кажу, що не треба вчитися. Знання з української, географії, історії показують загальний рівень ерудиції, культури. Мені вони дуже допомагають. Просто треба вчитися не заради оцінок, а для досягнення мети.
Зі вчителями мені пощастило. Педагогічний колектив школи №7 – найкращий! Я і зараз складу ЗНО з української і географії на 190 балів.
Географія
Учителька географії Людмила Андріївна Павлик побачила, що я можу, і на три роки «запрягла» мене в олімпіади. Але «запрягла» в хорошому значенні, мені самому дуже подобалося. Особливо на всеукраїнських, коли на тиждень їхали в інше місто.
Не можу сказати, що сумлінно готувався протягом року. Як правило, жахливим був останній тиждень перед олімпіадою. Я обкладався атласами, підручниками і 24 години працював. Поїхав, виграв, молодець. Мені подобалося відчуття успіху, коли на мене звертали увагу. Це мотивувало.
Університет
У 10 класі зрозумів, що співаком не буду, хоча й дуже хотів. Задумався, що вмію робити найкраще, – розмовляти! Вирішив, що стану журналістом, але не "пишучим", бо в мене багато енергії, її треба кудись дівати, а не сидіти за комп’ютером. Промоніторив, знайшов спеціальність «тележурналіст, диктор, ведучий телепрограм». Воно! Таку спеціальність пропонували три університети. Обрав КНУКіМ, бо в ньому дуже класна атмосфера і матеріально-технічна база.
Не знаю, хто поцілував мене в голову, але і шкільне, і студентське життя мав яскраве. На другому курсі мене обрали студентським деканом факультету кіно і телебачення.
Організовував такі масштабні заходи як “Посвята першокурсників”, “Міс і Містер кіно”. Для цих подій орендуються клуби або концертні зали. Вони нагадують грандіозні шоу! Телезйомка, прямий ефір, круті декорації, професійні постановки, костюми, спецефекти і, звичайно, зіркові гості. Дуже вдячний університету за можливість організовувати такі заходи. Це неймовірний досвід.
У складі команди факультету брав участь у брейн-рингах, інтелектуальних іграх “Що? Де? Коли?”, “Найрозумніший”. І ми майже завжди перемагали.
Практикувався на різних телеканах, радіостанціях, продакшн-студіях. Уже на першому курсі вирішив, що маю побачити телезйомку зсередини. Попросився до Олексія Душки, випускника факультету кіно й телебачення, який вів на “1+1” реаліті-шоу «Життя без обману», де перевіряли якість продуктів. Він мене взяв на практику. На другому курсі практикувався на «Інтері» в новинах, зрозумів, що це не моє. Працював на кіновиробництві адміністратором, директором знімального майданчика.
А на четвертому курсі вирішив, що нехай уже знімають мене. Ходив на різні кастинги, знімався в кліпах, рекламах, телепрограмах. З колишньою дівчиною взяли участь у ток-шоу «Роман з Ольгою» на телеканалі “Інтер”. Для участі в програмі шукали пару, де один із партнерів зрадив іншого. Я нікого не зраджував, але не міг прогавити нагоду поспілкуватися з Ольгою Фреймут.
Я не хвалюся, але під час навчання спілкувався з багатьма відомими людьми, зірками шоубізу. Пам’ятаю, як у кінці першого курсу в університеті був захід і декан факультету порекомендувала, щоб я брав інтерв’ю у гостей. І тут на свято приходить Дмитро Гордон, найвідоміший інтерв’юер в Україні. Якусь дурницю в нього запитав, що я тоді міг запитати? (сміється). Брав інтерв’ю у Віктора Ющенка! На першому курсі були шоки, а потім звик.
Плани
Зараз я працюю у приймальній комісії університету. З нового навчального року буду куратором групи. Готуюся до вступу в магістратуру, після навчання зможу працювати асистентом викладача. Мені подобається працювати зі студентами. Я багато віддаю їм і багато від них отримую.
Хотів би попрацювати тележурналістом, але в програмах розважального формату. Ще мені подобається продюсування. Я заздрю людям, які вибрали один напрямок і рухаються в ньому. Мені ж хочеться багато чого спробувати.
"Мені подобається працювати зі студентами"
Переяслав
Я патріот свого міста. Ніколи не приховував і не соромився, що я з Переяслава. Навпаки, популяризую його серед київських знайомих. Кажу, що це культурна столиця Київщини, місто-музей. Привозив студентів у музей просто неба.
Я розумію, що Переяслав має недоліки, але нікому про них не кажу. Наприклад, мені боляче дивитися на занепад річки Альта. Мені не подобається величезна кількість МАФів у центральній частині міста та зовнішньої реклами.
Я радий, що виріс саме в Переяславі. Це і зараз моє місце сили. Приїжджаю до батьків щоразу, як випадає нагода. І мені вистачає навіть одного дня, щоб повністю відновитися.
