Переяславка Катерина КРАСОВА сьогодні, 3 серпня, зустрічає своє 75-річчя. Написати про неї статтю Переяслав.City запропонувала одна з наших читачок, котра раніше працювала разом із іменинницею на швейній фабриці.
Від рядової швачки до начальника цеху
Із переяславською швейною фабрикою «Спецодяг» пов’язане все життя Катерини Красової: тут пройшла її молодість, тут вона зустріла своє єдине кохання, здобула досвід у роботі. Так би мовити, піднялася кар’єрними сходами від простої швачки до начальника цеху. За плечами у жінки 43 роки трудового стажу.
Катерина Іллівна нині почувається бадьорою і сповненою сил. Із задоволенням пригадує ті часи, як приїхала до Переяслава працювати на найбільше у місті виробництво.
Катерина Красова під час роботи у цеху
– Я закінчила Заліщицьке училище й поїхала зі своїми подружками, які теж там навчалися, щоб пройти практику на швейній фабриці у нашому місті. Розподілили нас у четвертий цех. Сиджу там за машинкою, а навколо шум, спека до сорока градусів! Виходжу після зміни, дивлюся на усміхнених людей і думаю: «Коли вже ж я буду отак весело виходити з роботи, не відчуваючи втоми?». І що ви думаєте? Десь через місяць чи два я звикла до шуму в цеху, пристосувався організм і до температурного режиму. Згодом навіть по дві зміни виробляла!
Такою пані Катерина прийшла працювати на фабрику
Молода працівниця Катерина виявилася тямущою у швейній справі й дуже швидко стала швачкою-резервісткою. Це означало, що знала усі виробничі процеси й могла замінити при потребі будь-яку швачку на кожній операції, що була на виробництві. Далі було навчання у Харківському механіко-технологічному технікумі, робота майстром першого цеху, так і «доросла» до начальника цеху.
«Танцювала так, що й каблуки зламала»
– Фабрика жила дружною родиною, мов один злагоджений механізм, – розповідає Катерина Іллівна. – Крім жінок та дівчат, у нас працювали і молоді хлопці та чоловіки, для них були окремі швейні операції – пришивати гудзики, пробивати петлі та інше.
На той час на фабриці можна було добре заробити, і це приваблювало молодь, яка приїздила до нас на роботу з інших регіонів тодішнього Радянського Союзу. Ми не лише працювали, а й цікаво відпочивали у дружній і позитивній атмосфері: з піснями, конкурсами і танцями. Між цехами навіть проходили змагання показових виступів художньої самодіяльності, проводили «Голубі вогники», зустрічі «У самовара». Було організовано фабричну футбольну команду, яка змагалася із такими ж командами інших підприємств.
На одному з «вогників» я й познайомилася зі своїм Сашею, якого запросили на свято як успішного гравця від фабричної команди. Ми десь із рік, як кажуть, товаришували, а потім стали на весільний рушничок. Весілля було невелике, скромне, але наші гості веселилися «на всю катушку». Моя подруга так витанцьовувала, що й каблуки поламала!
Катерина та Олександр Красови в день весілля
«Прийду з роботи, а на столі свіжий борщ»
Після одруження в сім’ї Красових життя проходило у роботі та сімейних клопотах. Народили діток, перейшли у власну квартиру. Катерина працювала вже технологом, а чоловік викладав фізичну культуру у школі №2 та у педагогічному училищі. Значно пізніше перейшов на викладацьку роботу до педінституту (згодом університету), де й зараз працює.
– В Олександра була менша зайнятість на роботі, то він почав розвантажувати мене, як казав, «слабшу стать» у кухонній справі. Прийду із роботи, а на столі вже парує борщик або смажена картопля: «Сідай за стіл, я тут трохи покуховарив, ти ж стомлена та голодна!». Згодом опанував складніші страви: плов, запечене м’ясо та інше.
– Моя мама та сестра смачно готували, від них і мені передалося їхнє уміння, – слухаючи нашу розмову, усміхається чоловік. – Якщо дружина до п’ятої години на роботі, а я приходжу раніше, то чому ж не приготувати сімейний обід чи вечерю?
Якось із її роботи завітали до нас на Різдво посипальники, то пригощав їх стравами, які готували спільно із Катею. Вони до цього часу пригадують те частування! Онучка каже, що мій борщ смачніший за бабусин! А коли вони гостюють у нас, то просить, щоб саме я готував плов.
На першотравневому мітингу в Переяславі
«Мій Саша – майстер на всі руки!»
– Олександр Іванович власноруч виготовив ліжка для нас та дітей, змайстрував спальні місця й родичам, які проживають у Березані, Києві та Білій Церкві.
– Дуже люблю працювати з деревом, маю усі необхідні для цього інструменти, – додає чоловік. – Знаєте, як збирав на них гроші? Отам на шаховці стоїть дванадцять скарбничок – кожного року по скарбничці наповнював, як були копійки у кишені, а перед Новим роком виймав. Давно практикую таке накопичування коштів на потрібну річ. А ще замінити розетку, вставити замок, полагодити на кухні крани – для мене елементарні речі.
Катерина Іллівна зі своїм колективом
Катерина Іллівна показує на кухню:
– Вона була значно менша за розміром. Якось приходжу з роботи, а Саша вивалив стіну, яка з’єднувала її та коридорчик: «Розширю простір! Саме відпустка, часу багато, встигну!»
– Я звик, щоб у домі був порядок, цього правила дотримуюся й на своїй кафедрі. Поламалася ручка від кафедральних дверей – спробую полагодити, потрібно замінити лампочку – повідомляю завгоспу. Колеги на роботі вже знають, що не можу стояти осторонь, коли щось десь не функціонує.
Про те, як у родині Красових планують відзначати 75-річчя Катерини Іллівни, господиня розповідає стримано.
– Ось посеред кімнати розкладемо великий стіл, який змайстрував чоловік. Чекаю на дітей, онуків, правнучку вже маю! Якщо хтось завітає з колишніх колег по роботі чи знайомих, то буду рада і їм – за святковим столом усім вистачить місця.
А ще я приготую свій фірмовий торт, який печу на всі сімейні урочистості. Він нескладний у приготуванні, інгредієнти туди треба недорогі.
Змішуємо 250-300 грамів творогу, 2 яйця, стакан цукру, гашену оцтом маленьку ложку соди, одинадцять великих ложок борошна. Замішуємо тісто й ділимо його на шість частин. Із кожної частини випікаємо корж, змащуємо заварним кремом. Верх торта можна прикрасити, як шоколадною стружкою, так і фруктами.
Найголовніше у моєму житті – родина, тому радітиму, коли цього дня моя сім’я буде зі мною. Прийматиму квіти та вітання, частуватиму. Що в моєму віці може бути ціннішим за спілкування з донькою, онуками та правнучкою?
Катерина Красова серед колег
Переяслав.City та наші читачі, які Вас добре знають і пам’ятають, бажають Вам, Катерино Іллівно, міцного здоров’я, щастя, родинного затишку, мирного неба та спокою, і щоб 76-й день народження Ви відзначали разом зі своєю великою родиною у вільній, мирній, процвітаючій Україні!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
