Відтепер Переяславщина має власний елемент у Національному переліку нематеріальної культурної спадщини України. Міністерство культури та інформаційної політики додало до цього переліку обряд встановлення "Віхи" на Переяславщині. Як науковці НІЕЗ "Переяслав" працювали над проєктом та сприяли включенню до переліку головної традиції святкування Зеленої неділі, розповідає Переяслав.City.
Заявку готувала родина науковців Шкіри
Обряд встановлення "Віхи" на Трійцю у переяславському Музеї просто неба працівники НІЕЗ "Переяслав" відтворюють з 1985 року. Особливо активно до цього долучається родина Шкіри. І саме вони готували заявку на внесення до національного переліку:
- Микола Шкіра, завідувач науково-дослідного філіалу "Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини",
- Людмила Шкіра, старша наукова співробітниця Музею народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини,
- Наталія Шкіра, молодша наукова співробітниця Музею історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини.
Віха, встановлена на Переяславщині
Людмила Шкіра відбирає трави і квіти для прикрашення майбутньої "Віхи". Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ "Переяслав"
– Внесення нашого обряду "Віхи" до національного переліку – це визнання, яке наголошує на важливості збереження цієї традиції. Наша родина з 2000 року, коли ми прийшли працювати в музей, завжди була дотична до процесу відтворення саме цього обряду, – розповіла Людмила Шкіра. – А так як нематеріальна культурна спадщина охороняє обряди, ми з колегами під керівництвом директора Олексія Лукашевича, розподілили теми, які можливо оформити в заявки для розгляду Мінкульту щодо внесення їх до переліку нематеріальних культурних цінностей. Ми, звісно, обрали "Віху".
21 червня 2024 року, напередодні Зелених свят, в переяславському музеї відбувся круглий стіл "Роль музею в охороні та збереженні живої спадщини". Тоді голова експертної ради з питань нематеріальної культурної спадщини при МКІП України Валентина Дем'ян проконсультувала щодо процедури підготовки пакету документів та подання заявок.
– Після подачі заявки ми ще працювали з куратором від міністерства, який вніс корективи в облікову картку і план охорони обряду встановлення "Віхи" на Переяславщині. Такий план складається на п'ять років – з 2025 по 2030 рік. Наукова база з тематичних статей у нас уже була, – пояснила деталі Наталія Шкіра.
– Свою згоду на внесення обряду до переліку нематеріальної спадщини в нашому регіоні надали 32 носії з 10 сіл та з міста. До етнорегіону Переяславщини входять не тільки місто і села колишнього Переяслав-Хмельницького району, а й населені пункти Бориспільщини та декілька сіл, затоплених Канівським водосховищем.
У цьому процесі нам сприяла не лише команда Мінкульту, а й Бориспільська районна військова адміністрація та керівництво Ташанської громади. Саме там у селах «віха» є дотепер: цього року її встановлювали жителі Ташані, Шевченкового, Положаїв, Горбанів і Денисів.
На Переяславщині встановлюють "Віху"
Подали заявку науковці НІЕЗ "Переяслав" у період з 10 по 15 липня, вносили правки та корективи. 16 липня відбулося засідання експертної ради, яка рекомендувала Мінкульту обряд встановлення "Віхи" на Переяславщині до включення в перелік. Далі сформували довідку про елемент нематеріальної культурної спадщини, присвоїли охоронний номер. 24 липня вийшов відповідний наказ.
"Віха" вже прикрашена і готова до встановлення. Переяславщина. Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини НІЕЗ "Переяслав"
Обрядодійство встановлення "Віхи" на Переяславщині
Традиція поширена на території Переяславщини, зокрема у селах Єрківці, Дівички, Ковалин, Стовп'яги, Дем'янці, Харківці, Мазінки, Велика Каратуль, Мала Каратуль, Виповзки, Строкова, Сомкова Долина, Ташань, Горбані, Положаї, Лецьки, Пристроми, Шевченкове, Циблі, Дениси та у місті Переяслав.
Подібні обряди практикуються і в інших частинах України, але мають свої особливості та звичаї, а також іншу назву, наприклад, "Ставити тополю" – на Полтавщині, "Водити куста" – на Поліссі.
Встановлюють обрядове дерево на "Зелені свята", які увібрали як християнську, так і дохристиянську традицію. Трійця відзначається на 50-й день після Великодня та вшановує створення Всесвіту. До свята прикрашають оселі гілками дерев і запашними травами-оберегами, що символізують відродження всього живого на землі.
"Віха" або "Виха" – дерево Життя. Традиційно обряд його встановлення складається з ряду послідовних дій:
- найперше, громада обирала найвищу ділянку своєї території. Це міг бути вигін чи вільна ділянка місцевості, яка добре провітрювалася й освітлювалася сонцем;
- у суботу, у другій половині дня, чоловіча громада йшла до лісу чи гаю та вирубувала високе рівне дерево (висотою 6-16 метрів). Потім доправляла його на місце, де проходитимуть святкові дійства;
- зверху на "Віху" одягали колесо, як символ сонця, або хрест з іконою та рушником, як символ сплетіння енергій;
- "Віха" прикрашалася заздалегідь накошеною травою та квітами. Цю роботу виконували дівчата;
- встановлювали "Віху" всі разом та в різних кутках села. Молодь охороняла свою "Віху" цілу ніч та в окремих районах намагаючись завалити сусідню. Кому вдалося зберегти у темну пору доби, ті молодці, хто проспав – рік без одруження;
- у неділю до святково прикрашеного дерева приходили дорослі та малі, проводили спільну трапезу. Господині несли до віхи приготовлені вдома страви: особливо вправні вже до цього дня варили молоду картоплю, пекли пиріжки з вишнями, налисники з сиром та сметаною, компот з ягід: шовковиці, суниці, смородини. Обов'язковими цього дня були традиційні напої: домашня наливка та узвар;
- навколо "Віхи" танцювали, водили кривий танець, як символ нескінченності життя. Співали обрядові пісні. Танцювали та стрибали діти і підлітки на скакалках, виплетених перевеслами із зеленої трави.
Стоїть "Віха" до наступного вівторка, подекуди дерево затримувалося на довший час, поки його "звалять" та "продадуть" за могорич.
Обряд встановлення "Віхи" передбачає об'єднання громади, і тому довкола неї збиралися не лише дорослі, а й молодь та малеча. Люди старшого покоління обов'язково приходили подивитися та підтримати, похвалити молодь.
Це дійство єднало покоління українців та символізувало їх спорідненість з пращурами і природою. Тож, така традиція варта того. щоб бути збереженою та захищеною.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
