Завдяки їм настає наше завтра: у Переяславі відзначили День захисників і захисниць України

Іванна ДАНЮК журналістка

01 жовтня 2024 15:22

День захисників і захисниць України, День козацтва та Покрову Пресвятої Богородиці в Переяславі відзначили на Алеї Героїв 1 жовтня. Там відбувся захід, який зібрав разом родини загиблих воїнів-земляків, жителів міста і сусідніх сіл, представників влади, різних організацій, службовців РТЦК та військових, розповідає Переяслав.City.

Священники Ради Церков Переяславщини провели заупокійну службу та помолилися за діючих військових, які захищають Україну Автор: Іванна Данюк

Страшна ціна Перемоги...

Зранку переяславці зібралися у сквері біля Алеї Героїв і пам’ятного знака воїнам-учасникам антитерористичної операції та операції об'єднаних сил. Присутні висловили подяку бійцям АТО та ООС, нинішнім оборонцям, захисникам і захисницям України усіх часів, а також вшанували пам’ять загиблих воїнів.

– На порозі до раю, ангел тихо спитає: «Як представить тебе перед Господом-Богом?» Я скажу, що ім’я моє всі добре знають. Мене, ангеле, звати ЦІНА ПЕРЕМОГИ, – такими словами закінчується поезія, яку продекламувала присутнім Влада Черненко. У вірші, в лаконічній формі, описана страшна сучасність українців. Чоловік живе, має свою родину, а тоді війна і він іде захищати найцінніше, що має – дружину, майбутню дитину і країну, в якій народився та де зростатиме син. Загинув…

Страшну ціну перемоги лише за останні 10 років уже заплатили сотні тисяч українців і українок...

Алея Героїв у ПереяславіАвтор: Іванна Данюк

До присутніх звернувся міський голова Вячеслав Саулко. Він висловив співчуття родинам полеглих воїнів та подякував чинним військовим за мужність і захист, побажав їм бути завжди під захистом Покрову Пресвятої Богородиці.

Двом родинам із числа тих, які не були присутні на вшануванні полеглих Воїнів 20 вересня, Вячеслав Саулко сьогодні вручив нагрудні знаки, посвідчення та рішення сесії міськради про присвоєння звання «Почесний житель Переяславської громади» (посмертно) Юрію Болботу (отримала дружина Світлана Болбот) і Олександру Пилипенку (отримала мама Ангеліна Пилипенко).

Світлана Болбот отримує посмертну відзнаку «Почесний житель Переяславської громади» свого чоловіка Юрія БолботаАвтор: Іванна Данюк

Ангеліна Пилипенко отримує посмертну відзнаку «Почесний житель Переяславської громади» свого сина Олександра ПилипенкаАвтор: Іванна Данюк

Начальник групи документального забезпечення відділу №1 Бориспільського РТЦК та СП, майор Андрій Загнойко у своєму слові заначив, що в кожного із сотень тисяч чоловіків і жінок до початку повномасштабного вторгнення було своє життя, вподобання, робота, родина. І коли ворог ступив на нашу землю, вони все це, нас і Україну пішли захищати:

– Багатьох уже немає серед нас. Вони – в лавах Небесного Війська. І ми з вами завжди маємо пам’ятати, якою ціною ми здобуваємо власну незалежність.

Жителі міста поклали хризантеми, гвоздики й троянди до меморіального комплексу переяславцям, загиблим під час АТО та повномасштабної російсько-української війни.

Андрій Загнойко, начальник групи документального забезпечення відділу №1 Бориспільського РТЦК та СПАвтор: Іванна Данюк

Автор: Іванна Данюк

Після заходу, коли на Алеї Героїв уже майже нікого не було, до пам'ятного знака воїнам АТО і ООС та портретів полеглих оборонців-земляків прийшли віддати шану Героям учні переяславської гімназії № 2.

На побачення... до портретів...

Родини і друзі полеглих Героїв на Алею, де встановлені портрети найрідніших, приходять, щоб зустрітися, поговорити, поплакати, поставити квіти, доторкнутися до обличчя на меморіальному банері, поглянути в очі, які залишаються відкритими лише на фотографіях...

Наталія Дола прийшла провідати сина свого однокласника – Олега Панчука.

– Тут багато кого є провідувати. А цього хлопчика я так близько знала... – витираючи сльози розказує Наталія. – Він таким сонячним був, і ще таким молодим –24 роки. Пожити не встиг, бо для нас виборював мир. Так болить все це, я не знаю, просто якесь несприйняття ситуації, живеш ніби в якомусь задзеркаллі і все це відбувається не з тобою…

Анатолія Бродюка сьогодні провідує його товариш-військовослужбовець:

– Він в роті охорони тут був протягом двох місяців, а потім поїхав воювати. Ми подружилися. Це такий хороший був чоловік, світлий, життєрадісний. Він нас завжди підбадьорював, веселив, коли було важко на душі. Толя вмів розрадити... А як він любив свою дружину Юлію, тільки про неї й мови завжди. Не всі так уміють кохати. І він для неї був цілим світом. Тяжко їй зараз...

Автор: Іванна Данюк

Біля портрета загиблого Сергія Стратієнка плачуть дві з трьох його найрідніших жінок – мама і дружина. Залишилася зростати без батька і маленька донечка. Їй усього три роки. Мама Сергія поспілкуватися з Переяслав.City не змогла, почала щось говорити, але емоції і сльози взяли гору… Крізь сльози розповіла про свій біль дружина полеглого Героя Оксана. Вона на Алею Героїв прийшла провідати чоловіка Сергія Стратієнка та рідного брата – Сергія Мальованого.

– Ми з донькою сюди приходимо, на цвинтар не часто її повезеш, бо там вона більше переживає, а в центр міста приходимо прогулятися і на Алею заходимо. Вона ще зовсім маленька, але сумує за татом. Вона знає, що тато спить, десь на хмаринці. Тут вона бачить його портрет, бачить, який він у неї красивий. Тепер будемо провідувати і її дятька, мого брата. На Алеї додали банер з його фото, – розказує і плаче Оксана.

Оксана Стратієнко біля портрета свого полеглого чоловіка Сергія СтратієнкаАвтор: Іванна Данюк

Віднині Оксана Стратієнко буде провідувати і свого брата Сергія Мальованого. Алея Героїв поповнилася і його портретомАвтор: Іванна Данюк

Родини полеглих Героїв сьогодні мають змогу не тільки вкотре провідати своїх рідних, а й поспілкуватися між собою

На Алеї додалися імена

Алея Героїв поповнилася іменами 8 оборонців, які поклали свої життя за Незалежність та майбутнє України:

Дудка Борис Іванович (18.10.1970 – 02.08.2024), сержант, водій відділення забезпечення військової частирни в/ч А4064. Загинув біля міста Новогродівка Покровського району Донецької області.
Одинець Андрій Олександрович (18.10.1977 – 07.08.2024), штаб-сержант, старший стрілець-оператор ІІ стрілецького відділення ІІ стрілецького взводу ІІІ стрілецької роти в/ч А 4058 в/ч А 3425. Загинув поблизу села Водяне Волноваського району Донецької області.
Мальований Сергій Володимирович (22.01.1990 – 06.06.2024), молодший сержант, головний сержант 1 стрілецької роти в/ч А 7303. Загинув західніше від села Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Ружановський Дмитро Володимирович (03.04.1992 – 11.08.2024), штаб-сержант, бойовий медик ІІІ взводу оперативного призначення 14 роти оперативного признечення (на бронетранспортерах) V батальйону оперативного признечення військової частини 3018 Національної Гвардії України. Загинув поблизу села Макіївка Святівського району Луганської області.
Рак Віталій Віталійович (04.07.1976 – 18.08.2024), солдат, номер обслуги І відділення взводу вогневої підтримки 4 БОх в/ч А 0139. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Неліпівка Бахмутського району Донецької області.
Глоба Андрій Олександрович (07.12.1984 – 25.08.2024), старший солдат, старший навідник ІІ гранатометного відділення гранатометного взводу в/я А 0372, в/ч А 3425. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Черкаська Конопелька Курської області.
Шаповал Роман Миколайович (28.09.1993 – 27.08.2024), лейтенант, командир механізованої роти механізованого батальйону в/ч А 0409. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Петропавлівка Куп’янського району Харківської області.
Погодін Андрій Юрійович (16.06.1990 – 06.09.2024), старший солдат, старший водій ІІ стрілецького відділення І стрілецького взводу ІІ стрілецької роти ІІ стрілецького батальйону в/ч А 4948. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Михайлівка Покровського району Донецької області.