"На мою думку, це – поспішне рішення", – каже професор Олександр Колибенко про рішення Кабміну вилучити з Держреєстру нерухомих пам’яток України «Пам’ятне місце, де відбувалася Переяславська рада». Що це означає для істориків та для громади міста загалом, які наслідки цього рішення можуть бути? Після його оприлюднення свою думку висловила краєзнавиця Людмила Набок.
Переяслав.City також звернувся за коментарем до завідувача науково-дослідного відділу археології НІЕЗ "Переяслав", кандидата історичних наук, професора Олександра КОЛИБЕНКА.
Зберегти дитинець як пам'ятку археології
– Ті, хто робили подання, керувалися суто пропагандистськими уявленнями: пам’ятник знятий – то й саме місце треба вивести з Державного реєстру. Але тут треба обов’язково враховувати науковий та краєзнавчий аспекти, – наголошує Олександр Володимирович.
Вважаю, що міська рада, яка, очевидно, ініціювала подання до Кабінету міністрів про вилучення місця, де відбувалася Переяславська рада, з Державного реєстру нерухомих пам’яток, зобов’язана докласти всіх зусиль, щоб знову включити площу до реєстру, але вже як пам’ятку археології – Переяславський княжий двір.
У такому випадку ми врятуємо цю територію від можливої забудови, а отже – від знищення культурного шару ХІ – ХІІІ ст. Водночас і від можливих кримінальних переслідувань керівників, як це відбувається нині щодо території біля Вознесенського собору.
Зрозуміло, що скасовувати постанову Кабміну ніхто не буде, тому така перереєстрація – єдиний вихід із ситуації, що склалася.
Олександр Колибенко
Нагадаємо, що Кабмін вилучив пам’ятне місце, де відбувалася Переяславська рада, з Держреєстру нерухомих пам’яток України. Відповідне рішення закріплене постановою №152 від 5 лютого 2026 року.
Згідно з документом, з реєстру виключено пам’ятку культурної спадщини національного значення «Пам’ятне місце, де відбувалася Переяславська рада», датовану 1654 та 1961 роками. Об’єкт мав охоронний номер 100019-Н і перебував у категорії пам’яток історії.
– Вилучення площі з Держреєстру нерухомих пам’яток означає можливість її подальшої оренди чи забудови?
– Так, якщо ця територія переходить у комунальну власність міста. Проте якщо її внести до реєстру пам'яток археології як княжий двір, то буде шанс зберегти не її не як суто земельну ділянку, а як культурний шар давньоруського часу – унікальну спадщину української історії та культури.
Майдан Княжий двір у Переяславі/архів
Треба ще враховувати, що цей культурний шар із року в рік стає дедалі меншим. І рано чи пізно настане момент, коли його просто не залишиться. Тому ми зобов’язані його зберегти.
Чим менше там буде котлованів, траншей, водопроводів, тим більше ми зробимо для наших нащадків, передавши їм у спадок цю неоціненну пам’ятку. Але для цього треба забезпечити їй певну недоторканність.
На жаль, як показує досвід, навіть наявність значення національної пам’ятки не є стовідсотковою гарантією від неконтрольованих забудов. Але намагатися, безумовно, треба.
Цінність території княжого двору
– Цю площу в 1961 році з ініціативи Михайла Сікорського було включено до реєстру нерухомих пам’яток на той час республіканського значення. Михайло Іванович тоді провів її як пам’ятку історії – площу Переяславської ради. У ті часи це було простіше, не викликало заперечень у керівництва всіх рівнів – від районного до столичного.
Але ж треба розуміти, що ця площа є унікальною і без прив’язки до політичних подій, адже вона зберігає величезну кількість пам’яток археології та архітектури давньоруського часу.
На її території розташована церква Успіння Пресвятої Богородиці, збудована Володимиром Мономахом у 1098 р., неподалік – каплиця, яка є, очевидно, домовим храмом княжого двору Мономаха. Зрештою – це княжий двір, який визначається цими двома архітектурними пам’ятками. Розміщення цих церков на княжому дворі Володимира Мономаха і всіх 23 князів, які проживали там, підтверджено літописами.
У 1979 році, коли розпочалося будівництво так званого Музею дружби народів, було частково зруйновано частину укріплень дитинця, до якого прилягав княжий двір – фрагменти валу і рову.
І навіть на такій невеличкій ділянці княжого двору було виявлено низку дуже цікавих артефактів, які свідчили про статусність цього місця. Це унікальна різьблена кам’яна ікона, система дренажних колодязів, які підтримували сталий рівень води в рові дитинця і ускладнювали захоплення його ворожим військом, і багато іншого.
Майдан Княжий двір у Переяславі/архів
Дослідження можуть принести сенсаційні відкриття
Більшість території княжого двору не досліджена й досі. Можливо, це й на краще, бо наступні покоління дослідників матимуть значно більше можливостей для вивчення знахідок з тих часів. А новітні технології можуть посприяти сенсаційним відкриттям.
Наприклад, збережені колоди в рові Переяславського дитинця показують, наскільки близько підходить водоносний шар. Там можуть бути унікальні знахідки, наприклад, берестяні грамоти, які використовувалися для ведення документації, листування та ін.
Відома берестяна грамота, знайдена у Новгороді, зафіксувала переписку двох купців. Один з яких розповідав про грошові розрахунки в Переяславлі Руському – нашому місті. В Україні такі грамоти виявили поки тільки на Звенигородщині, де вони збереглися завдяки сприятливим природно-географічним умовам.
Майдан Княжий двір у Переяславі, 2025 р.
– Чому на території княжого двору археологічні розвідки більше не проводяться?
– У цьому наразі немає необхідності. Наприклад, у кінці 1940-х – на початку 1950-х років відбувалися розкопки на території Михайлівського монастиря під керівництвом Михайла Каргера. Тоді під час розкопок було знайдено кістяки, які належали членам княжої родини. Ми не дізналися достеменно, хто з них хто, хоча в мене є власні напрацювання стосовно черговості будівництва і черговості помирання – дати смерті всіх п’ятьох князів, які померли в Переяславі, є в літописах.
Якби розкопки біля Михайлівського монастиря відбувалися зараз, ми б за результатами аналізу кісток точно встановили стать, вік, хвороби, на які ці люди страждали. Навіть їхній раціон харчування. А за ґрунтом у саркофагах визначили б пору року, в яку відбувалася церемонія поховання. Все це – величезна кількість додаткової дуже цікавої інформації. У 1940-50-х роках такий рівень досліджень був немислимим.
Але такі дослідження все одно неможливі – ці кістяки вивезли тоді в Ленінград, їхні сліди загубилися. Причому забрали не тільки антропологічні матеріали, а й прикраси, речі побуту, кераміку, та багато чого... Тут залишили дріб’язок.
– Чому ж унікальні знахідки не залишили Михайлу Сікорському?
– Михайло Каргер був архітектором і в археології не розбирався. Він вивіз ці речі з розрахунком, що колись хтось із цього зробить цікаву експозицію. Але він помер, а унікальні матеріали так і залишилися стояти в десятках ящиків. Це звичайна практика: громіздка тара почала заважати тим, хто працював далі, і неоціненні предмети з давньоруського Переяслава просто роздали різним музеям.
Ми неофіційно дізналися, що ящики з матеріалами з переяславських розкопок поїхали в Новгородський державний музей-заповідник. А потім виявилося, що в них є тільки наші речові предмети, наприклад, зразки плінфи з написами та малюнками. Доля антропологічних матеріалів, тобто кістяків, невідома. І де тепер їх шукати? Проте я сподіваюся, що ми обов’язково все знайдемо і повернемо.
Майдан Княжий двір у Переяславі, 2025 р.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
