Учора, 12 травня, українці відзначали День матері. Та через війну, на жаль, багато наших Героїв уже ніколи не зможуть обійняти і подарувати квіти своїм найріднішим. Тож напередодні цю важливу місію замість синів, які вже навічно стоять у строю небесного воїнства, виконали вдячні земляки. Як це було, розповідає Переяслав.City.
Циблівська громада долучилася до загальнодержавної акції "Подаруй букет матері загиблого захисника та подякуй за сина-Героя". Разом із старостою Лецьок Людмилою Сердюк та завідувачкою Лецківським клубом Наталією Ткаченко ми провідали матерів полеглих воїнів ЗСУ із сіл старостинського округу.
– У селах нашої громади, на жаль, навіки попрощалися з 12 загиблими воїнами. У наших селах нині проживають шість мам Героїв-земляків. Решта мешкають у інших селах, дехто з загиблих сироти, – розповіла Любов Рубан, спеціалістка з питань культури Циблівського відділу освіти.– Ми щиро співчуваємо жахливій, несправедливій та пекучій утраті цих жінок. І в переддень Дня матері хотіли якось підтримати, подякувати їм ще раз за синів, хоч трішечки розділити їхнє горе.
У Лецьках та Вінинцях поховані місцеві захисники Віктор Іваненко, Василь Мостовий, Володимир Баран, а також Сергій Кравченко, який проживав у Києві. Не забули і про маму воїна-афганця Володимира Мостового з Лецьок. Він загинув 19-річним у 1984 році, виконуючи так званий "інтернаціональний обов'язок" як солдат строкової служби радянської армії.
– 28 липня він мав би святкувати свій день народження, 24 дні не дожив до своїх двадцяти, – з болем згадує мама воїна Віра Мостова. – Тільки технікум закінчив, пішов служити і так йому попало – взяти зброю до рук у чужій країні.
Ніна Іваненко мама Віктора Іваненка, який загинув 30 червня 2023 року в селі Берестове на Харківщині. Жінка зустрічає гостей зі сльозами на очах – невдовзі буде роковина загибелі її сина. Це ще занадто мало часу, аби глибока рана материнського серця хоч трішки менше кровоточила, бо й через десятки років цей біль не вщухне.
– Вітя в мене був такою світлою, доброю людиною, – розказує мама плачучи. – Він завжди всміхався, був справжнім другом, люблячим чоловіком і турботливим батьком. На війну його призивали тричі: перші два рази за результатами ВЛК його відправляли з військових частин додому, а за третім... Пішов і повернувся, але вже назавжди... Більше не воюватиме... і не житиме більше...
У Світлани Мостової син Василь Мостовий загинув на початку 2024 року – 26 січня біля села Дружелюбівка на Запоріжжі. До російсько-української війни він захищав українські кордони під час антитерористичної операції, був на позиціях сумнозвісного дебальцевського "котла".
– Мені й не сказав, що йде на війну, туди – на Донеччину. Казав, що на збори. Він часто їздив після служби, то я не зразу запідозрила. А вже як побачила, що бере з собою багато різних інструментів , які тільки мав: сокиру, пилку, молоток – я все й зрозуміла.
Коли пішов, то я тоді тільки до телевізора й припадала, щоб знати, де і яка ситуація. А тоді оголосили про той котел дебальцевський, а він же саме там був. Страшно було, ми так за нього переживали, а спитати не було в кого, ніхто ж не мав із ними зв'язку.
Коли вийшов з Дебальцевого, подзвонив мені майже відразу, сказав: "Мамо, я живий, усе добре, не плачте, мамо". А тоді приїхав – такий брудний, такий худющий і з якимсь болем чи страхом в очах. А я так раділа і дякувала Богові, що тоді вберіг мого синочка. А тепер ось... немає вже мого Васі...
Похований у Лецьках Володимир Баран, який загинув 24 грудня 2023 року. На жаль, мама його також відійшла у вічність. Чоловік був сиротою.
У Вінинцях на кладовищі могила бійця ЗСУ Сергія Кравченка. Він проживав у Києві і загинув у перші дні війни, похоронити в столиці тоді не було змоги, місто обстрілювали, частина Київщини була в окупації. Через те місце вічного спочинку воїна тут – у Вінинцях, де живе його мама – Ольга Васюкова. Людмила Сердюк провідала і її, подякувала за сина-Героя та висловила співчуття жінці від себе і всіх односельців.
У Хоцьках подяку від земляків приймала Олена Цупило. ЇЇ син Олексій Цупило загинув 7 листопада 2022 року внаслідок поранень під час оборони міста Бахмут на Донеччині. У Циблях проживають дві мами наших захисників – Людмила Курило та Надія Тимченко. Їм подякували за синів Ігоря та Дмитра.
Життєвий годинник Ігоря Курила зупинився на цифрі 33 роки під Бахмутом на Донеччині 13 жовтня 2023 року. Дмитро Тимченко поліг у бою 3 травня 2023 року в районі села Яблунівка Донецької області.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
